Процеси формування фінансових ресурсів

Розглянувши особливості та характеристики фінансового ресурсу, можна судити про нього як про збірному факторі грошових доходів, накопичень і надходжень, які перебувають у власності або в повному розпорядженні суб’єкта господарювання. Ними можуть бути як виробники матеріальних цінностей, так і органи державної влади, місцеве самоврядування. В даному випадку грошовий потік використовується ними як умова розширення відтворення, забезпечення соціальних потреб, матеріального стимулювання трудящих і персоналу працюючих, задоволення інших суспільних потреб і потреб. До складу джерел формування внутрішніх фінансових ресурсів відносять такі показники:

  • 1. Рівень вартості внутрішнього валового продукту.
  • 2. Національне багатство в його строго визначеної законодавством частини. Залучення її до загальнодержавного оборот відбувається як перехідні залишки бюджетних коштів, кошти від проведених операцій з продажу частин золотого запасу держави виручка від реалізації наступного майна – визнаного зайвим, конфіскованим і безхазяйним, приватизаційного доходу.
  • 3. Зовнішньоекономічна діяльність і її показник прибутковості. Надходження з цього джерела формують доходи від проведених зовнішньоторговельних операцій, зовнішні державні запозичення, іноземні капіталовкладення і інвестиції.

Для того, щоб конкретизувати положення фінансових ресурсів в загальноекономічному просторі, потрібно розглянути їх як реальні і досить матеріальні надходження і накопичення. Вони акумулюються на рахунках суб’єктів бізнесу того чи іншого масштабу, господарюючих суб’єктів і органів влади як результат фінансового перерозподілу. В даному контексті вони є амортизаційними відрахуваннями, прибутком організацій, податковими доходами, страховими платежами. На ці позиції і їх збільшення значний вплив мають сфера діяльності. Тобто, це суб’єкт, який працює в області матеріального виробництва або невиробничої сфери. Крім цього, важливими умовами формування матеріального фінансового резерву є способи ведення господарювання, тобто що є основним завданням тієї чи іншої організації. Це може бути комерційний аспект безпосереднього отримання активної або пасивної прибутку, або некомерційний, коли відбувається просте перерозподіл коштів між учасниками суспільно – економічних взаємин. Перш за все, це відноситься до бюджетних організацій, громадським та соціальним об’єднанням, які фінансуються частиною бюджетних асигнувань.

Посилання на основну публікацію