Право власності

Під поняттям «право власності» мається на увазі якась сукупність правових норм і обов’язків, призначенням яких є якісна регулювання і захист власності тих чи інших матеріальних благ конкретному юридичній або фізичній особі або ж групі осіб.

Специфіка права власності

 Будь-яка людина, що отримав право власності на те чи інше майно, може розпоряджатися ним на свій розсуд. Відповідно до встановленого законодавством повноправний власник може передавати права щодо володіння і розпорядження майном іншим фізичним або юридичним особам, обмінювати його, а також здійснювати з ним будь-які бажані дії в рамках дозволеного законом. Офіційним же власником при цьому як і раніше є та людина, яка оформляв права власності на своє ім’я.

Права власності діляться на право господарського відання і право оперативного управління, кожне з яких регулюється окремою державною структурою.

Правом господарського відання можуть наділятися підприємства державного і муніципального типу, які, в разі надання їм повноважень на розпорядження майном, можуть користуватися ним в рамках існуючого законодавства. Власник при цьому залишається головним контролером: саме він вирішує питання, пов’язані зі створенням підприємства або фірми, визначає специфіку його діяльності і стежить за збереженням і ефективністю використання довіреної їм майна. Крім того, власник має право претендувати на частину прибутку, яку приносить його власність.

Правом оперативного управління можуть наділятися ті підприємства, фінансову підтримку яким надає власник майна. Наділена цим правом компанія може розпоряджатися майном на свій розсуд, однак власник може переглянути усталені ділові відносини і вимагати видачі йому частини майна для розпорядження ним на свій розсуд.

Безумовно, в складних умовах сучасного життя, жодне право власності не може гарантувати повне право розпорядження особистим майном. Будь-яка група осіб, яка поставила перед собою мету заволодіти тим або іншим майном і має реальний контроль над певною територією або галуззю, може без проблем заволодіти потрібними їй об’єктами. В даний час зареєстровано чимало таких випадків, що, втім, не є реальним показником стану справ, так як багато конфліктні ситуації між власниками і особами, які претендують на чуже майно, просто не піддаються широкому розголосу

Форми прав власності

 В даний час прийнято виділяти три основних форми прав власності, кожна з яких має свої особливості:

1. Право на приватну власність. Під здійсненням прав приватної власності мається на увазі процес повного розпорядження особистим майном на свій розсуд. Тим часом, для того, щоб зуміти якісно реалізувати можливості, що криються в таких повноваженнях, необхідно пройти спеціальну юридичну процедуру, по завершенню якої звичайний громадянин стане повноправним власником того чи іншого майна

Власник, наділений правами приватної власності, може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону – передавати його іншим особам, продавати, обмінювати тощо

2. Право державної власності. Головними власниками державного майна є представницькі органи влади, які були обрані народом в результаті проведених в країні виборів. Таке право власності, в об’єктивному сенсі, об’єднує в собі відразу кілька правових і законодавчих норм, які є регуляторами процесу розпорядження матеріальними благами. Що ж стосується порядку набуття і використання державного майна, то в цьому випадку остаточні рішення можуть приймати тільки уповноважені державні структури.

3. Право муніципальної власності. Право муніципальної власності відноситься до категорії публічного права. В якості головних суб’єктів такого права виступають особливі організації, які називаються муніципальними утвореннями. До них відносяться:

– виборні органи;

– органи місцевого самоврядування;

– підприємства, яким надано право розпоряджатися власністю на правах оперативного управління.

В якості основних об’єктів муніципальної власності виступають позабюджетні фонди, муніципальні землі, фінансово-кредитні організації та т.д.

При отриманні права на муніципальну власність майно ділиться на дві частини, одна з яких надається в розпорядження підприємствам або фірмам, а інша – передається в державну казну для підтримки загального фінансово-економічного балансу країни. Крім того, в даний час, виділяється ряд деяких об’єктів, права на які можуть видаватися тільки муніципальним установам і організаціям. До цієї категорії відносяться ті об’єкти, які були з тієї чи іншої причини вилучені з цивільного обороту: палаци суперечка

Посилання на основну публікацію