Право вето в історії США

За всю історію США було багато цікавих випадків, пов’язаних з накладенням вето. Наприклад, 22-й президент Клівленд пробув на своєму кріслі два роки. За цей час він встиг отримати прізвисько «президент-вето». Причину легко пояснити – він скористався своїм правом заборони майже шістсот разів (584 вето).

Але були і президенти, які не застосовували своє право на вето. Наприклад, Президент США Гарфильд за весь час правління так і не наклав заборону на будь-який законопроект, прийнятий Конгресом. Але після нього всі наступні Президенти сповна користувалися своїм правом.

Відомі випадки в історії, коли пропрезидентські партії в Конгресі спеціально тягнули час слухання до декількох останніх днів сесії. Реалізувати це було не складно. У законодавстві США на той час були слабо прописані умови виступу членів Конгресу. Останні могли підніматися на трибуну і зачитувати цілі доповіді.

Але навіть такі хитрощі деяких партій були подолані Конгресом США. У 1973 році перший раз в історії законодавчий орган був розпущений. Таким способом основні законопроекти для глави держави були відкладені. Метою було зібратися за кілька днів до закінчення сесії і передати закони президенту. Після цього парламент відкривав нову сесію вже після закінчення 10-ти денного терміну на право вето.

За всю історію вето проявив себе як потужний інструмент у регулюванні законодавчої влади. Таке право президента утримує парламент від грубих помилок. «Кишенькове» вето не є для Президента РФ. Останнім часом стала дуже популярною практика прийняття законів в останні кілька днів сесії. Якби Президент мав право «кишенькового» вето, то подібні маніпуляції можна виключити.

Посилання на основну публікацію