Позабіржова угода: визначення

Позабіржова угода – це угода купівлі-продажу цінних паперів, яка полягає не через фінансову біржу, а безпосередньо або через організатора продажу. Шукає покупець продавця (і навпаки) за допомогою сучасних комунікаційних мереж.

Перевагою діяльності на позабіржовому ринку можна вважати незалежність від умов, висунутих біржею. Єдине, що регламентує відносини між покупцем і продавцем – це угода (яке до того ж може бути усним). Безумовно, здійснюючи операції на позабіржовому ринку, сторони можуть відчувати себе вільніше. Є і мінус – ризик невиконання умов угоди однією зі сторін. Однак в цьому випадку постраждала сторона має можливість довести свою правоту, надавши в якості аргументу запис телефонної розмови (який фіксуються на плівку в обов’язковому порядку).

Як відбувається укладення позабіржових угод?

Типів взаємовідносин між учасниками позабіржового угоди може бути всього два:

Дилер купує цінні папери у власника.

Дилер купує цінні папери в іншого дилера для подальшого перепродажу.

Видно, що без дилера нікуди. Дилер може бути трейдером-одинаком або юридичною особою (дилерською компанією) – в будь-якому випадку він виконує роль посередника, тобто здійснює оптову покупку цінних паперів (дешево) і продає їх меншими партіями (дорожче, ніж купив). Саме дилер пропонує ціну покупки акції або облігації, а формує він її, виходячи з двох складових:

Ціни продажу (тобто тієї вартості, за якою він розраховує реалізувати цінний папір в подальшому).

Накрутки – додаткової вартості, яка покликана покрити витрати і принести дилера прибуток. Накрутка – відносне значення, яке становить в середньому від 5 до 10% від вартості цінного паперу. Значення накрутки може бути збільшено, якщо дилером купуються акції маловідомої компанії, у високій ліквідності яких існують сумніви.

Приклад позабіржовий угоди:

Покупець хоче придбати акцію А, ринкова вартість якої становить 100 доларів. Якщо така акція є у дилера в наявності, він погоджується на ринкову ціну (і навіть може не поскупитися на знижку), так як раніше придбав її дешевше. Якщо ж акції такої немає, дилеру доводиться самому придбати її в іншого дилера за 100 доларів і перепродати вже за 105 (мінімальна накрутка 5% – це ми пам’ятаємо).

Таким чином, можна судити, що прибуток дилера формується за рахунок збільшення спреду (тобто різниці між ціною попиту і пропозиції).

Чим відрізняється позабіржовий ринок від біржового?

Головна відмінність – в способі укладання угод. Позабіржовий ринок не локалізований – угоди можна укладати де і коли завгодно, лише б був доступ до засобів зв’язку – що, втім, зовсім не говорить про його непрофесіоналізм.

Інша відмінність криється в розподілі відповідальності. Навіть якщо угода проводиться через організатора продажів, посередник не несе ніякої відповідальності за виконання сторонами своїх обов’язків, тоді як при біржовій торгівлі біржа виступає організатором і несе відповідальність. Для того щоб не ставити під сумнів коректність угоди, рекомендується укладати договір купівлі-продажу цінних паперів хоча б найпростішої універсальної форми (бланк договору можна без зусиль знайти в інтернеті).

Відрізняється і спосіб розрахунку. Якщо при біржовій торгівлі кошти резервуються напередодні торгів (що мінімізує ризик невиплати), позабіржові угоди передбачають відстрочений платіж. Використовується загальноприйняте позначення:

T + N (1) + N (2), де Т – дата укладення угоди, N (1) – дата поставки цінних паперів, N (2) – дата перерахування коштів.

Наприклад, (Т + 4 + 6) позначає, що цінні папери прийдуть покупцеві через 4 дні після покупки, а сам покупець перерахує гроші продавцеві через 6 днів після покупки або 2 дні після надходження йому цінних паперів.

Посилання на основну публікацію