Петиція: визначення

Петиція – колективне звернення (клопотання, прохання). Документ складається в письмовій формі або електронному вигляді і подається громадянами до вищих органів місцевого самоврядування або державної виконавчої влади (іноді президенту). Петиція може подаватися особисто (конкретною людиною) або групою осіб. У ряді країн виділяються категорії осіб, які не мають права подавати петиції.

Право на петицію

В Українському законодавстві та ряді інших країн громадянин (іноді іноземець) має право на петицію.

Термін «петиція» включає в себе всі форми взаємодії громадянина і представників влади – скарга, вимога, клопотання, заяву і звернення. Основна мета – звернути увагу офіційних структур або суспільства на існуючі проблеми в самих різних сферах економіки, політики, суспільного життя, охорони здоров’я, тваринного світу і так далі.

У деяких країнах Європи, наприклад, в Австрії та Німеччині, петиції представлені в формі безпосередньої участі громадян в справах країни. При цьому колективи або індивідуальні особи отримують право впливати на прийняття окремих правових або політичних рішень.

У ряді випадків поняття «звернення» і «петиція» розділяються. Так, у Франції оформити петицію може кожен бажаючий, в ось скласти звернення до влади країни – тільки громадянин. У Німеччині ситуація виглядає інакше. Там право «звернення» дається не тільки громадянам, але і апатридів або іноземцям.

Петиція, яка зібрала достатню кількість підписів (зазвичай від 50 тисяч) направляється до державного органу країни. Згідно із законом багатьох країн звернення повинно бути прийнято та опрацьовано. Через подачу петицій кожен громадянин не лише бере участь в житті суспільства, а й захищає свої права і свободи.
Право на петицію закріплюється в документах різного рівня – парламентських регламентах, законах країни, конституції і так далі.

У кожній країні розгляд петиції відбувається по-різному:

– в Німеччині прохання направляється в петиційну комісію, де заслуховується ініціатор, опитуються свідки, викликаються експерти. При необхідності запитується інформація про справі, що розглядається (подію), збираються законодавчих актів. Рішення про відмову або прийняття петиції бере на себе контрольна інстанція Німеччини. При цьому Комітет (петиционная комісія) щомісяця передає парламенту доповіді про розглянутих петицій;

– в Австрії є кілька форм петицій. Парламентські петиції обробляються персонально і передаються до відповідних структур. Обговорення таких прохань здійснюється тільки при наявності відповідного запиту від парламентаріїв. Індивідуальні скарги направляються омбудсмену. Якщо петиція колективна, то вона перенаправляється в компетентні структури;

– у Франції петиції формуються в загальний список, після чого вони передаються Голові Національних Зборів. Останній направляє прохання (скаргу) в парламентську комісію, яка займається конституційними питаннями і загальним управлінням. Після цього призначається доповідач, який виступає перед комісією з описом проблеми петиції. Далі документ може бути переданий вище – до Національних Зборів. Там петиція обговорюється і приймається рішення про її реалізації.

...
ПОДІЛИТИСЯ: