Пеня

Пеня – це неустойка, яку платить порушник за недотримання термінів платежу або виконання договору. У цивільному законодавстві пеня, поряд зі штрафом, є видом неустойки. Неустойка – грошова сума, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Кредитор має право вимагати сплати неустойки (пені) не тільки в разі, якщо вона прописана в договорі, але і коли вона визначена законом (називається “законна неустойка”).

Поняття “пеня” (пені) часто використовується в податкових правовідносинах. В даному випадку пенею визнається грошова сума, яку платник податків повинен виплатити державі в разі сплати податків або зборів у більш пізні в порівнянні з встановленими законодавством терміни.

На відміну від цивільного законодавства, де розмір пені зазвичай встановлюється за згодою сторін договору, в податковому законодавстві порядок розрахунку і розмір пені чітко визначено.

Розрахунок пені (формула)

Пеня розраховується як твори суми, з якої вона нараховується, на процентну ставку і на кількість днів прострочення. У договорах сторони самі визначають дану процентну ставку. Часто за основу ставки беруть облікову ставку Центробанку.

Сума пені = Сума зобов’язання х (% Пені: 100%) х Кількість днів прострочення

У податковому законодавстві пеня вважається за кожен день прострочення у відсотках від несплаченої суми податку або збору. При цьому процентна ставка пені приймається рівною 1/300 ставки рефінансування Ощадбанку України.

Посилання на основну публікацію