Особливості управління ризиками на підприємстві

Загальна кономічна ситуація в країні продемонструвала, що управління ризиками залишається значним і актуальним питанням не тільки для фінансових організацій, а й для промвиробництва.

Аналіз відбувалися в ході нинішньої фінансової кризи подій виявив безліч загроз, які не були оцінені належним чином, промахів системного характеру і прорахунків, допущених фінансовими установами.

Все це є підставою для того, щоб активніше вивчати методи і підходи, що застосовуються при управлінні ризиками, а також впроваджувати більш досконалі системи попередження про небезпеку.

Загальні поняття

Невід’ємним компонентом корпоративної діяльності вважають систему, за допомогою якої відбувається управління ризиками.

Про ефективність роботи підприємства свідчить досягнення їм цільових показників, встановлених власниками, на умовах максимальної оптимальності виробничого процесу.

Правильна організація управління ризиками дає можливість постійно підвищувати на підприємстві результативність, що, в свою чергу, призводить до зростання вартості всієї компанії в цілому.

Таким чином, при визначенні ефективності менеджменту в обов’язковому порядку враховують і належний рівень оцінки ризиків. Зокрема, при формуванні рейтингу GAMMA агентство S & P враховує такі критерії при оцінюванні діяльності корпорацією:

  • рівень впливу акціонерів;
  • обсяг їх прав;
  • транспарентність економічної діяльності;
  • управління ризиками;
  • стратегічний прогрес;
  • успішність діяльності керівника органу;
  • система мотивації.

Міжнародні вимоги

Основні стандарти, на основі яких відбувається управління ризиками, викладені у відповідному документі (COSO ERM), розробленому фахівцями компанії PricewaterhouseCoopers для Комітету організацій, які є спонсорами Комісії Тредвея.

Дані критерії визнані в даний час в усьому світі, і містять в собі основні положення, що стосуються управління ризиками. У той же час у багатьох країнах діють власні стандарти, в яких враховуються:

  • національні особливості;
  • специфіка ризиків;
  • місцеве законодавство;
  • порядок застосування в різних сферах економічного життя.

COSO ERM вимагає, щоб управління ризиками вироблялося за участю:

  • керівного органу підприємства;
  • менеджерів середньої ланки;
  • інших службовців.

На першому етапі розробляється стратегія, яка впливає на всю економічну діяльність господарюючого суб’єкта.

Основне завдання організації управління ризиками – визначити низку подій, здатних вплинути на ефективність діяльності, а крім цього, забезпечити контроль в разі виникнення небезпек. При цьому головна умова – дотримання розумної гарантії досягнення поставлених цілей.

Виходячи з вищесказаного, управління ризиками необхідно для вирішення таких завдань:

  • визначення ризик-апетиту підприємства на базі прийнятої стратегії розвитку;
  • постійне вдосконалення процесу формування рішень, спрямованих на мінімізацію небезпеки;
  • зниження кількості непрогнозованих подій і обсягів збитків;
  • визначення кола можливих ризиків і управління ними;
  • використання сприятливих можливостей;
  • раціональне витрачання матеріальних ресурсів.

Етапи

У ризик-менеджменті на кожному здійснюваному етапі організації управління загрозами використовуються певні методи роботи.

В процесі установки цілей застосовується аналіз і прогнозування економічних тенденцій, виявляються можливості і потреби організації, з урахуванням стратегічних рішень і планів.

В ході оцінювання ризиків застосовується метод кількісного та якісного аналізу, що передбачає:

  • збір інформації;
  • моделювання діяльності;
  • застосування статистичних та імовірнісних підходів.

Третій етап передбачає порівняння ефективності різних оформились рішень. Розглядаються варіанти, які дозволяють уникнути ризику, знизити його, передати частково третій стороні, взяти на себе і пр. За результатами формується певний алгоритм на основі найбільш оптимальних варіантів.

Як правило, в результаті аналізу вже виконаних дій і корекції основної мети з’являються нові знання, що роблять більш якісним управління ризиками, що дозволяє при потребі внести виправлення в раніше поставлені завдання.

Результат, отриманий на кожному з вищевказаних етапів, стає вихідною інформацією для наступного. Це в цілому утворює системний підхід до прийняття рішень з ефективно діючої зворотним зв’язком. Все це в комплексі максимально підвищує ймовірність досягнення поставлених цілей.

Базовим слід вважати той етап, на якому виникає можливість – визначити стратегію і забезпечити управління ризиками в перспективі. Тут починається власне аналіз небезпек.

В процесі враховують:

  • джерела і причини ризику;
  • процеси і роботи, що проводяться на підприємстві, найбільш йому підвладні.

Це, в свою чергу, дозволяє:

  • визначити потенційні зони виникнення ризиків;
  • виявити супутні небезпеки;
  • спрогнозувати можливі вигоди і негативні наслідки.

Методи

В цілому їх варто розділити на 4 категорії. Застосовуються в основному методи:

  • засновані на аналізі наявних відомостей;
  • збору нової інформації;
  • базуються на моделюванні подій, що мають безпосереднє відношення до діяльності, що проводиться на підприємстві;
  • евристичного аналізу.

Результат, отриманий в ході якісної оцінки, служить вихідною точкою для проведення кількісної. У процесі останньої виробляються обчислення стосуються:

  • ймовірності реалізації ризикових сценаріїв;
  • розміру гіпотетичного збитку або вигоди.

Для того щоб зробити якісний аналіз, знадобиться використовувати різні підходи. Це дозволить не випустити з уваги все різноманіття ризиків, що існують як на підприємстві, так і в цілому по економіці.

Джерела інформації

В першу чергу для аналізу ризиків і управління ними використовуються дані наявні в бухгалтерській звітності. У ній в стислому вигляді містяться всі відомості про економічну діяльність і про підприємство в цілому. Уже тільки з її допомогою вдається встановити перелік ризиків в діловій, кредитної та юридичній сферах.

Крім цього, необхідно також аналізувати дані, що містяться в договорах.

Штатний розклад, чинне на підприємстві, дозволить оцінити ефективність організаційної структури, а карта технологічних потоків – виявити ризики промислового характеру.

Важливим моментом є аналіз собівартості продукції, що випускається на підприємстві продукції, так як він з великою точністю дозволяє визначити розміри збитків при негативному розвитку подій.

Плани фінансово-виробничої діяльності, а точніше, ступінь реалізації їх, вказує на стійкість перед ризиками.

Оцінка небезпеки, що виникає через соціально-економічної нестабільності

Даний аспект є істотним у зв’язку з тим, що формує умови, в яких проводиться на підприємстві профільна діяльність. У той же час слід зазначити, що в повній мірі оцінити ступінь загроз, що виходять від нестабільності соціально-економічного порядку, в принципі, неможливо. Тому, як правило, відстежується вплив на збільшення окремих ризиків.

Після аналізу вимальовується реальна картина, яка дає уявлення про динаміку показників діяльності, що проводиться на підприємстві. Вона враховує всі існуючі негативні чинники. Такий масив даних дозволяє скласти уявлення про тенденції, що розвиваються на ринках, і мінімізувати об’єктивні ризики.

Управління ризиками – складання програми заходів

В ході її формування необхідно подбати про те, щоб документ містив максимально уніфіковані оцінки. Параметри шкоди повинні бути універсальними і характеризувати сукупний його обсяг. Використовувати найкраще грошовий еквівалент.

У заключній частині програми необхідно вказати комплекс дій спрямованих на мінімізація небезпек при обов’язковому визначенні очікуваної ефективності. Також раскриваютсяісточнікі і обсяги фінансування. Слід, в числі іншого, перерахувати працівників відповідальних за реалізацію, і вказати терміни впровадження програми.

Документ повинен бути затверджений керівництвом, а витрати враховані при формуванні фінансових планів.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Заставна з дисконтом