Основні витрати: визначення

Основні витрати – група прямих витрат, які тісно пов’язані з виробництвом (виготовленням) продукції. У категорію основних включаються витрати на змінні витрати, прямі витрати на робочу силу, витрати на закупівлю матеріалів і так далі. Собівартість виробленого товару може обчислюватися з розрахунку на одиницю виробу, на рік (або інший проміжок часу). До загальних витрат можна віднести і непрямі накладні витрати.

Основні витрати: сутність та місце в класифікації

У сфері виробництва класифікація витрат – можливість точно визначити ступінь впливу витрат на рентабельність і собівартість. Завдання класифікації – виявлення частини витрат, схильних до впливу керівництва.

Витрати на підприємстві можна поділити на:

1. Вхідні і минулі. До входять відносяться ті ресурси (кошти) підприємства, які були куплені, є в наявності і можуть дати додатковий обсяг доходу. У балансі такі кошти знаходять відображення у вигляді активів. У разі коли ці ресурси (кошти) за подію звітного періоду повністю витрачені для отримання прибутку або вже не здатні приносити гроші в перспективі, вони переходять в категорію минулих. Бухгалтерія робить позначки за минулими витратами в дебетовом рахунку «продажів». Здатність правильно розділити минулі і входять витрати дозволяє керівнику безпомилково оцінювати доходи і витрати структури.

2. Прямі та непрямі. В даному розподілі прямі витрати – ті, які направляються на виплату зарплати співробітникам. Облік таких витрат ведеться в дебетовом рахунку «основного виробництва». Даний вид витрат відноситься до виготовленому продукту.

Непрямі витрати за своєю специфікою не можна віднести до того чи іншого об’єкту безпосередньо. Їх розподіл здійснюється між всією продукцією за обраною підприємством методикою. Як правило, процес розподілу йде пропорційно числу відпрацьованих годин, рівнем заробітної плати і так далі. Група непрямих витрат ділиться на:

– загальновиробничі – категорія витрат, що має тісний зв’язок з організацією і процесом управління в сфері виробництва;

– загальногосподарські – категорія витрат, що не має відношення до виробничої сфери. Тут мається на увазі витрачання коштів на управління процесом виробництва. Особливість витрат – стійкість і незалежність від обсягів продажів виробів.

3. Основні і накладні. Такий вид поділу витрат відноситься до техніко-економічного класу, що відбиває сферу використання.

Основні витрати мають безпосередній зв’язок зі сферою виробництва, виготовленням товарів, наданням послуг. Як правило, до цієї категорії відносять заробітну плату, матеріали, знос інструментів, заробітну плату працівників тощо. Основні витрати – база собівартості продукції. Вони знаходять відображення в статтях обліку за основним і додатковим виробництва. Що стосується накладних витрат, то до них відносяться витрати на управління і організацію роботи в загальному.

4. Виробничі і невиробничі. Перший вид витрат – складова собівартості продукції. Він відноситься до категорії матеріальних, тому підлягає процесу інвентаризації. Виробничі витрати складаються з трьох складових. Перші дві – прямі матеріальні і загальновиробничі витрати. Третя (не менш важлива складова) – витрати на зарплату.

Періодичні (позавиробничі) – та категорія витрат, які не можуть бути обліковані. Їх обсяг залежить не від виробничої сфери, а від тривалості періоду. Як правило, сюди можна віднести адміністративні та комерційні витрати. Даний тип витрат завжди ставиться з розрахунку на будь-який період.

5. Одноелементні і комплексні. Перше – не розкладаються на групи витрати. Наприклад, це можуть бути витрати на виплату праці, матеріальні витрати, відрахування на соціальну сферу і так далі. Комплексні витрати можуть складатися з групи елементів.

Основні витрати: структура, особливості формування

Як згадувалося, всі витрати бувають основними і накладними. Виділення першого складника не складає проблем. Основні – всі витрати підприємства, які мають зв’язок з виготовленням товару і беруть участь у формуванні собівартості вироби.

До даної категорії витрат відносяться – витрати матеріального характеру, амортизація основних фондів, витрати на виплату зарплати співробітників і так далі.

Матеріальні – ті витрати, які йдуть на покупку матеріалів і сировини, комплектуючих, оплату виробничих послуг з боку “зовнішніх” підприємств, покупку різного палива, вироблення енергії, опалення приміщень, проведення транспортних робіт. З даної категорії витрат повинні відніматися вартість реалізованих відходів (залишки матеріалів, сировини і напівфабрикатів, які можуть використовуватися в ролі вихідного ресурсу).

До витрат на оплату праці відносять витрати на основну зарплату, премії, компенсації і стимулюючі виплати. Особлива стаття – витрати на амортизаційні відрахування. Тут враховуються перерахування коштів на відновлення зношених основних фондів організації.

 

При обліку загальних витрат і формуванні собівартості не можна упускати витрати на проведення капітальних ремонтів, здійснення гарантійного обслуговування техніки і так далі.

При визначенні основних витрат (як складової собівартості) повинні бути враховані наступні моменти:

– зарплата співробітників, які беруть участь у виробництві, а також додаткова зарплата, яка враховує платежі за невідпрацьований період;

– знос інструменту, а також виробів цільового використання. Ці та суміжні витрати формують собівартість щомісяця (багато що залежить від терміну служби інструменту);

– витрати на обслуговування обладнання – оплата праці робітників (тих, які зайняті в даному процесі), витрати на амортизацію і ремонт, відшкодування зносу швидкозношуваних обладнання та інші витрати.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке час в економіці?