Основні ознаки м’якої валюти

М`яка валюта – це пряме протиставлення сильної ( «твердої») валюти. Відносно твердій грошовій одиниці позиція більш зрозуміла. За своєю суттю це валюта, яку можна конвертувати в валюти інших країн. Крім цього, з плином часу тверді гроші зміцнюються по відношенню до м’яких валют. М’яка валюта – це антипод сильної грошової одиниці. Її ціна на ринку з плином часу тільки падає, конвертувати м’яку валюту дуже складно, а часом і неможливо зовсім.

Незважаючи на наведену вище кваліфікацію, чіткого визначення «твердої» і «м’якої» валюти не існує – ці поняття більшою мірою умовні. При цьому досвідчені фінансисти все-таки виділяють ряд критеріїв, за якими можна судити про «м’якості» валюти.

Так, до основних ознак м’якої валюти можна віднести:

– нестійкість (якщо співвідносити валюту з грошовими одиницями інших країн світу), відсутність повноцінного забезпечення, наявність обмінних обмежень, які не дають в повній мірі використовувати функції платіжного засобу. До м’яких валют відносяться грошові одиниці країн пострадянського простору, таких як Україна, Білорусь, Казахстан та інші. М’які валюти знаходяться в обігу Південної і Латинської Америки. Платіжні інструменти всіх цих країн об’єднує той факт, що вони залишаються в межах своєї держави-емітента і майже ніколи не конвертуються більш стабільні грошові одиниці;

– залежність від політичної кон’юнктури всередині держави. Часто коливання м’якої валюти пов’язане з виборними процесами, проблемами в сфері економіки, нестабільністю в політичній сфері (переворотами) і так далі. Наприклад, високі ризики реваншу з боку опозиційних сил по відношенню до діючої влади може істотно похитнути курс м’якої валюти;

– залежність від економічної кон’юнктури в ряді інших країн і на світовому ринку в цілому. Курс м’якої валюти може «плавати» при зміні цін на сільськогосподарську продукцію, енергетичні ресурси, сировинні товари і так далі;

– відсутність реакції або ж слабкий вплив на публікацію найбільш важливих для твердих валют даних – по безробіттю, зростанню ВВП, інфляції і по ряду інших макроекономічних показників;

– зміна курсу при різкій волатильності попиту і пропозиції щодо експорту або імпорту, сезонності і так далі. Наприклад, в більшості країн з м’якою валютою зміцнення курсу може відбуватися в момент збору врожаю або здійснення платежів великими компаніями;

– наявність законодавчих обмежень. Зокрема, ЦБ і інші держструктури здійснюють регулювання курсів валют. При цьому офіційні котирування м’яких валют часто відрізняються від ринкових. У ряді випадків «чорний» ринок істотно завищує курс;

– «м’які гроші», як правило, мають жорстку прив’язку до твердої валюти.

У державах, де звертаються м’які валюти, можна виділити дві паралельні фінансові системи:

– перший тип – офіційна. Її особливість – наявність підтримки з боку держави;

– другий тип – тіньова. У цьому випадку велика частина всіх розрахунків може виконуватися в іншій валюті. Як правило, для таких випадків використовується жорстка грошова одиниця. Багато країн на законодавчому рівні вимагають вказівки цін на всі товари в національній валюті. Але на практиці вартість дорогої продукції (автомобілів, нерухомості) виражається у твердій валюті. Крім цього, з метою збереження капіталу населення намагається тримати гроші в надійній валюті (наприклад, євро або доларах США).

Посилання на основну публікацію