Оптимальний рівень виробництва

Ознакою оптимізації виробництва служить досягнення максимально прибуткового випуску продукції при мінімально можливих витратах. Результат оптимального виробничого процесу залежить від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів.

Відправні точки для оптимізації виробництва

Оптимальний обсяг продукції, що випускається досягається в результаті взаємозв’язку розв’язуваних технологічних і управлінських завдань, побудованих на аналізі та математичному підході.

Забезпечення кінцевої мети виробника – отримання прибутку вимагає проведення аналізу:

• Споживчого ринку в розрізі категорій і характеристик товару.
• Складу постійних і змінних витрат.
• Впливи зміни структури витрат на оптимальний випуск продукції.
• Мінімально допустимої ціни продукції в точці беззбитковості.
• Визначення взаємозв’язків факторів впливу на обсяг випуску.

Проведення досліджень направлено на конкретний вид одиниці продукції, що дозволяє отримувати точні дані аналізу.

Баланс споживчого попиту і пропозиції

Динаміка зміни ринкового попиту на продукцію впливає на стратегію компанії з випуску товарів. Обсяг виробництва знижується:

• якщо витрати виробництва вище ринкової ціни товару;
• при відсутності попиту на продукцію або перенасичення ринку;
• в разі необхідності регулювання задоволення споживчого попиту.

Виграшну позицію при визначенні доцільності випуску займають монополісти і виробники вузьких категорій товару. Продукція, пропонована монополістом в товарному сегменті, легко регулюється по вартісному показнику і обсягом пропозиції.

В умовах конкуренції і наявності на ринку взаємозамінних товарів можливості виробників знижуються. На оптимальний обсяг виробництва впливають фактори споживчого попиту, а кількість продукції, що випускається визначають виходячи з величини збуту. В оцінці оптимізації випуску враховуються позиції конкурентів.

Види витрат на випуск продукції

Склад валових витрат формується з постійних і змінних видів. До постійних витрат відносяться витрати, величина яких не впливає на обсяг виробництва. Витрати виробник несе незалежно від інтенсивності випуску продукції. До постійних витрат відносяться:

• амортизаційні відрахування;
• ряд комунальних витрат;
• оплата праці управлінців;
• податки, що залежать від фізичного показника (транспортний, земельний, податок на майно і аналоги).

Величина і склад змінних витрат безпосередньо залежать від кількості продукції, що випускається. До непостійним видам витрат відносяться:

• сировина, матеріали та комплектуючі;
• інструмент і оснащення;
• оплата праці робітників, зайнятих в процесі виробництва;
• оподаткування.

Підприємства самостійно визначають склад витрат і закріплюють структуру в обліковій політиці. Для операційного аналізу проводиться калькуляція витрат за статтями.

Вплив складу витрат на механізм ціноутворення

При незмінній ціні реалізації продукції зменшення витрат на одиницю товару призводить до збільшення частки прибутку. Однією з форм оптимізації є зміна балансу між постійними і змінними витратами. Зростання обсягу випуску продукції впливає на збільшення змінних витрат, постійні види витрат залишаються незмінними. Регулюючи кількісний склад часткою, досягається оптимальний баланс витрат.

Структура постійних і змінних витрат відрізняється при розрахунку параметрів:

• Планового випуску, при якому чітко визначається величина кожної складової. Для розрахунку використовуються фактичні дані.
• Додаткового випуску, підставою для якого служить потреба ринку.

При додатковому випуску досягається зниження ціни продукції. Частка постійних витрат у додатковій партії продукції відсутня (покрита плановим випуском) і отримана різниця переходить в категорію прибутку. В результаті забезпечується резерв мінімально допустимої ціни, що дозволяє здійснювати конкурентоспроможні знижки і сезонні розпродажі товарів.

Визначення рівня беззбиткового виробництва

Оптимальний рівень обсягу виробництва розташований в межах мінімально допустимої і гранично можливої ​​величини випуску. Для планування кількості випуску продукції важливо визначити мінімальний рівень – нижню межу беззбитковості.

Розрахунок точки беззбитковості (ТБ) проводиться віднесенням показників змінних, постійних витрат на обсяг випуску продукції (кількість товару) і ціну одиниці продукції. Обчислення критичної точки здійснюється графічним способом.

Визначення критичного рівня випуску дозволяє:

• Підтримувати мінімально допустимий випуск в період, несприятливий для збуту продукції. Необхідність може виникнути в умовах сезонності або високого конкурентного пропозиції ринку.

• Виявити слабкі місця і можливі проблеми кількісного випуску продукції. Показник дає можливість варіювати параметри витрат і обсягу.

• Виключити з виробництва продукцію зі збитковими показниками.

Точний показник і використання розрахункових даних можна використовувати тільки при незмінності даних в певну одиницю часу. При зміні структури товарів, що випускаються, ціни продажу або величини витрат буде потрібно провести новий розрахунок.

Визначення взаємозв’язків факторів для оптимізації виробництва

Задача виробничого процесу полягає в отриманні максимальної віддачі від потужностей і людських ресурсів. На техніко-економічні показники впливають зовнішні і внутрішні фактори. Позавиробничі причини виникають при:

• зміну сировинного і споживчого ринку;

• збільшенні транспортних витрат.

Внутрішні чинники грунтуються на:

• технічному рівні оснащеності підприємства;

• забезпеченні складського зберігання матеріалів і готової продукції;

• системі менеджменту та організації праці.

Для визначення оптимального рівня виробництва недостатньо визначити сумарний беззбитковий обсяг виручки і витрат. На практиці важливим показником є ​​оптимальний розмір партії. Враховуються величини витрат:

• необхідні для реалізації замовлення;

• необхідні для збереження запасів і продукції.

Наприклад, можна визначити вплив використання виробничих потужностей на величину змінних витрат. Величина частки витрат знижується в сумарній величині при більш повному використанні потужностей і збільшується при зниженні продуктивності, що, в свою чергу, впливає на прибуток. У свою чергу, збільшення випуску зажадає використання великих площ для зберігання запасів.

Пошук взаємозв’язків між показниками дозволяє виробити ступінь впливу на оптимальний випуск. Частим варіантом пошуку взаємодії факторів виступають поєднання автоматизації праці і капіталовкладень. Підбір варіантів здійснюється для однотипних одиниць товарів. Порівняльний аналіз проводиться в кількісної або вартісній оцінці.

Для простоти сприйняття аналітики використовують матеріали у вигляді таблиць або діаграм. Найбільш наочний спосіб досягається за допомогою графіків і кривих ліній – изоквант. Графічний метод дозволяє отримати інформацію про можливе заміщення при зміні вихідних даних.

Практична користь отримання інформації про заміщення дозволяє розглядати, наприклад, можливість збільшення автоматизації та механізації праці в порівнянні з використанням витрат ручних робіт. У поширеному варіанті метод застосовується при підборі сировини або матеріалів як частка змінних витрат у вартості готової продукції.

Основа для визначення оптимального рівня виробничого випуску

Стратегія підприємства по досягненню оптимального рівня виробництва зводиться до взаємозв’язку факторів впливу на процес. За допомогою зведених даних оцінки та аналізу досягаються:

• Визначення обсягу випуску, при якому виникає фінансова стійкість. Показник грунтуються на розрахунку точки беззбитковості.

• Отримати про доцільність випуску ряду видів продукції. Асортиментна політика визначається на показниках співвідношення середніх витрат до витрат випуску одиниці продукції.

• Пошук внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на ціноутворення.

• Визначення підприємницького ризику як результат вивчення кон’єктурних попиту.

Сукупність факторів дозволяє отримати оптимальний рівень виробництва асортиментних одиниць і підприємства в цілому.

Величина оптимального рівня виробництва визначає прибуток і рентабельність підприємства. Отримання даних про оптимізацію досягають розрахунковим шляхом, при якому зіставляються показники обсягу виручки, витрат, попиту, інших взаємопов’язаних параметрів. Аналізуючи зовнішні і внутрішні чинники впливу, досягаються максимальні обсяги випуску при мінімальних витратах.

Посилання на основну публікацію