Операційні витрати

Операційні витрати – група витрат, безпосередньо пов’язана з оформленням операцій у підприємницькій діяльності, а також відображає витрати на оформлення договорів, пошук партнерів, контроль виконання доручень, адаптацію до нових змін, вдосконалення кваліфікації тих чи інших співробітників і так далі.

Операційні витрати – витрати (витрати) підприємства, пов’язані з проведенням ділових операцій з купівлі та продажу товарів, послуг і ресурсів.

Операційні витрати – трансакційні витрати, які неминуче виникають при укладанні договорів (із застосуванням механізмів ринку), а також витрати, які супроводжують відносини суб’єктів у сфері економіки.

Операційні витрати: сутність, класифікація, теорія

Поняття операційних (трансакційних) витрат з’явилося ще в 30-х роках минулого століття. У той період воно застосовувалося для пояснення новостворюваних «острівців» в ринковій сфері – фірм (компаній). При цьому специфіка роботи новостворених підприємств розглядалася з позиції придушення механізму формування ціни і формування систем контролю.

На сучасному етапі всі витрати можна поділити на дві категорії:

1. Трансформаційні. Даний вид витрат, як правило, відноситься до виробничої сфери (їх навіть називають виробничими). При цьому така аналогія може бути визнана умовної, адже в більш важливі групи витрат можуть входити як трансакційні, так і трансформаційні витрати. Особливість трансформаційних витрат в тому, що вони весь час «поруч» з процесом виробництва будь-якого продукту, що має певну ціну. При цьому сюди входять не тільки витрати на обробку того чи іншого виробу, але і витрати на координацію, а також планування виробничої сфери.

2. Операційні (трансакційні) витрати – витрати (витрати) підприємства, які гарантують перехід права власності між учасниками ринку, а також забезпечення охорони даних прав. Головна відмінність операційних від трансформаційних витрат в тому, що вони не мають ніякого зв’язку з процесом створення ціни. Їх завдання – забезпечити операцію. По суті, трансакційні витрати допомагають створювати блага для суб’єкта в сфері економіки (фірми, компанії, асоціації тощо).

Довга історія операційних витрат призвела до появи безлічі визначень. Зокрема, Р. Коуз виділяв даний вид витрат, як витрати роботи в ринковій сфері. До цього було припущення, то ринок є безкоштовним, а всі ринкові агенти нічого не вкладають у нього. На думку Р. Коуза, крім операційних, існували ще й агентські витрати, що виникають всередині якоїсь певної компанії.

На наступному етапі група вчених зуміла об’єднати всі витрати, пов’язані з роботою ринку і фірми, в одну структуру. На сучасному ж етапі до даної категорії витрат відносять всі витрати, які мають безпосередній зв’язок з роботою системи. Зокрема, під терміном маються на увазі витрати на планування, адаптацію, контроль виконання зобов’язань і так далі.

Цікавим є той факт, що багато вчених по-своєму класифікували операційні витрати. Наприклад, Кл. Менар виділив чотири типи таких витрат, а саме витрати масштабу, інформації, виокремлення, опортуністичного поведінки. Група вчених в особі Дж. Робертса і П. Мілгрома запропонувала поділити операційні витрати на дві групи. У першій групі знаходяться ті, які пов’язані з мотивацій, а в другій – які мають безпосередній зв’язок з координацією.

До координаційним були віднесені наступні витрати:

– на визначення деталей договору. Сюди ставилися витрати на дослідження ринку, вивчення характеристик пропозиції, яке могло б покрити потреби до того, як буде здійснений остаточний вибір;

– на визначення партнерів. Тут мова йде про витрати на пошук потенційних партнерів, готових поставити необхідні для роботи товари або послуги;

– безпосередньої координації. Оформлення складного договору, як правило, вимагає створення певної структури, в межах якої відбувається обговорення умов. Головне завдання такої – забезпечення переговорного процесу. При цьому структура може мати вигляд юридичної або комунікативної.

До мотиваційним віднесена інша група витрат:

– пов’язаних з опортунізмом, а саме поведінкою суб’єкта поза існуючих норм і правил поведінки. Найчастіше такі витрати виявляються всередині підприємства, але можуть мати місце і в умовах ринку. Наприклад, сюди можна віднести витрати, пов’язані з подоланням дії нечесного компаньйона;

– неповноти інформації. Недолік даних може стати причиною відмови від проведення операції. Це реально в ситуації, якщо рівень невизначеності для сторін угоди перебуває на дуже високому рівні.

...
ПОДІЛИТИСЯ: