Оцінка страхового ризику та збитків

Поняття, сутність і види страхового ризику

Страховий ризик – це несприятливий подія, настання якого можливо визначити тільки з певною часткою ймовірності, застрахована і підлягає відшкодуванню з боку страхової компанії в разі виникнення та нанесення шкоди страхувальнику.

Основними факторами, що служать для визначення страхового ризику, є:

  • зазначені в договорі ризики повинні бути реальними;
  • ймовірність настання ризиків носить випадковий характер, тобто страхувальник і страхова компанія не можуть заздалегідь знати про настання ризику і наслідки;
  • визначення ймовірності виникнення ризику на основі статистичних даних по аналогічним ризикам;
  • ризики, настання яких викликане навмисними діями страхувальника або вигодонабувача, не є страховими;
  • неможливо заздалегідь передбачити, де і коли відбудеться страхова подія;
  • страхова подія не носить масовий характер;
  • можливість дати оцінку нанесеному виникненням страхового ризику збитку.

Залежно від події всі ризики можна розділити на чисті і спекулятивні.

До чистих відносять ризики, виникнення яких носить випадковий характер і не залежить від дій страхувальника. До таких ризиків відносять стихійні лиха, транспортні пригоди та інші непередбачені події.

Під спекулятивними розуміють ризики, виникнення яких прямо пов’язане з діями страхувальника або вигодонабувача. Такі ризики страхові компанії найчастіше не беруть на страхування.

За джерелом виникнення небезпеки виділяють ризики, пов’язані зі стихійними лихами (повені, землетруси, цунамі і т.д.) і ризики, пов’язані з діями людини (аварії, військові дії, екологічні катастрофи, крадіжки та інші протиправні дії).

Залежно від виду діяльності страхувальника виділяють ризики, пов’язані з фінансовою та підприємницькою діяльністю (операції з іноземною валютою і цінними паперами, інфляція, виконання фінансових зобов’язань і т.д.), з політичною діяльністю, з професійною діяльністю (отримання травм на виробництві, професійні захворювання), транспортні ризики (пов’язані з перевезенням вантажів або пасажирів, КАСКО) і т.д.

З точки зору об’єкта страхування ризики діляться на пов’язані з нанесенням шкоди життю і здоров’ю, з втратою майна і пов’язані з відповідальністю страхувальника перед третіми особами.

Залежно від розміру страхової суми розрізняють дрібні, середні і великі ризики.

Методи оцінки страхового ризику

Під оцінкою страхового ризику розуміють аналіз всіх обставин, який можуть вплинути на ймовірність виникнення того чи іншого ризику та його вартісну оцінку. Для кожного ризику існує свій набір параметрів і критеріїв, які підлягають аналізу.

У більшості випадків в основі оцінки страхових ризиків лежать методи, засновані на теорії ймовірності та математичної статистики.

На практиці найчастіше застосовують такі методи оцінки страхових ризиків:

  • Метод індивідуальних оцінок характерний для ризиків, за якими недостатньо статистичної інформації для проведення точного аналізу і отримання усереднених значень за ризиком. В даному випадку страховий фахівець, грунтуючись на своєму професійному досвіді, самостійно визначається з методикою, за якою буде проводитися оцінка ризику. Згодом необхідно буде вносити коригування в залежності від практичних результатів.
  • Метод середніх величин заснований на даних статистики по конкретному ризику і являє собою розрахунки за середні значення по кожному параметру ризику. Далі буде оцінюватися відхилення фактичних даних від середніх.
  • В основі методу відсотків лежить система знижок і надбавок, виражена у відсотках, в залежності від наявної інформації про позитивних чи негативних відхиленнях від середніх значень.

Велике значення при оцінці страхових ризиків має наявність у страхової компанії точної і достовірної інформації, яка дозволить виключити помилки в аналізі.

Достатня кількість статистичних даних дає можливість отримати результати з високою точністю оцінки.

У разі необхідності аналізу специфічного ризику, за яким у страхової компанії недостатньо інформації для оцінки, може бути притягнутий сторонній фахівець (сюрвейєр), який після проведення глибокого всебічного аналізу ризику видає висновок про доцільність його врахування в договорі страхування.

Оцінкою страхового ризику після настання страхового випадку за дорученням страховика можуть займатися аджастер, в обов’язки яких входить перевірка всіх фактів, що мають відношення до події події, і видача страхової компанії висновку про те, чи є даний випадок страховим.

Поняття страхових збитків і їх оцінка

Страхові збитки – це грошова оцінка страхового збитку, якого зазнав страхувальник або третя особа (у разі страхування відповідальності) в результаті настання страхової події.

У страхуванні виділяють прямі і непрямі збитки (збиток).

Під прямими збитками розуміють втрати страхувальника, пов’язані з втратою або пошкодженням застрахованого майна, а також зі зниженням його ринкової вартості.

Непрямі збитки включають в себе втрати, які є наслідком втрати або пошкодження об’єкта страхування, пов’язані з неможливістю використання даного майна.

Розмір страхового відшкодування визначається в залежності від оцінки понесених збитків і не може перевищувати зазначеної в договорі величини страхової суми.

Оцінкою може займатися як сама страхова компанія, так і залучений фахівець (аджастер, страховий комісар або інший експерт).

Розмір збитку, що підлягає відшкодуванню, залежить від типу застрахованого майна (будова, транспортний засіб, товари і т.д.), а також від страхової події, яке призвело до збитків (аварія, стихійне лихо, пожежа, протиправні дії третіх осіб і т.д. ).

У процесі роботи з оцінки збитків та розрахунку величини страхової виплати можна виділити наступні основні етапи:

  • встановлення факту знищення або пошкодження майна;
  • встановлення причини, по якій сталася подія, і визнання його страховим випадком;
  • віднесення постраждалих об’єктів до застрахованих;
  • визначення розміру збитку і величини страхової виплати.

Одним з основних документів, на підставі яких страхова компанія приймає рішення, є висновок про обставини страхового випадку, видане державними органами влади (ДАІ, пожежна служба, поліція, судові органи і т.д.).

При розрахунку страхової виплати може братися до уваги вартість втраченого майна з урахуванням його зносу або без нього. При пошкодженні майна відшкодовується вартість відновлювальних робіт. При цьому відшкодуванню також підлягають витрати, понесені страхувальником у спробі врятувати об’єкт страхування. З страхової виплати віднімається вартість залишків, придатних для використання.

ПОДІЛИТИСЯ: