Оцінка фінансової стійкості бізнесу

Оцінка фінансового становища організації здійснюється, серед багатьох інших показників, на основі даних про її ліквідності і фінансової стійкості. У свою чергу фінансово-економічну стійкість підприємства можна оцінити за показниками ліквідності і платоспроможності підприємства.

Ліквідність балансу характеризується ступенем і швидкістю покриття зобов’язань організації її активами, коли термін перетворення активів в грошову форму відповідає терміну погашення зобов’язань. У зв’язку з цим, чим менше потрібно часу, щоб цей вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні розділів активу, згрупованих за ступенем зменшення ліквідності, із зобов’язаннями, згрупованими в порядку зростання терміну їх погашення.

Показником, що характеризує фінансове становище організації, є його платоспроможність. Даний показник дуже важливий для таких зовнішніх користувачів, як кредитори і інвестори. Платоспроможність – це покриття платіжними та іншими ліквідними засобами зобов’язань підприємства.

Платоспроможність організації оцінюється методом визначення достатності джерел коштів для формування запасів і витрат підприємства. При аналізі виявляють співвідношення між окремими видами активів організації та джерелами їх покриття. Залежно від того, які джерела використовуються для формування запасів і витрат, можна зробити висновок про рівень платоспроможності організації.

Показник платоспроможності вимірюється коефіцієнтом L як відношення активу балансу до кредиторської заборгованості та залученого капіталу.

При аналізі платоспроможності підприємства з позиції безперервності його діяльності зазвичай розраховують три основних коефіцієнта: коефіцієнт поточної платоспроможності, коефіцієнт швидкої платоспроможності, коефіцієнт абсолютної платоспроможності:

Коефіцієнт поточної платоспроможності Lт дає оцінку можливості підприємства погашати свої борги, показуючи, скільки рублів оборотних коштів припадає на 1 руб. короткострокової кредиторської заборгованості і наскільки поточні борги підприємства покриваються його оборотними активами. Зазвичай наводиться критичне нижнє значення показника поточної платоспроможності, що дорівнює 2.

При розрахунку швидкої платоспроможності Lбп з чисельника виключається такий показник, як запаси, т. Е. Матеріали, напівфабрикати, готова продукція, товари, ПДВ і дебіторська заборгованість більше 12 місяців. Іншими словами, це відношення дебіторської заборгованості, показаної в активі балансу, і грошових коштів до короткострокової кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності (Lап) є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових зобов’язань може бути при необхідності погашена негайно за рахунок наявних грошових коштів, тобто це відношення грошових коштів до короткострокової кредиторської заборгованості.

При аналізі платоспроможності підприємства перш за все визначають величину власних оборотних коштів (ВОК) організації. Цей показник дорівнює різниці між власним капіталом і необоротні активи. Використовуючи коди рядків повної форми балансу (форми № 1) можна записати наступну формулу: СОС = ряд. 490 – стор. 190.

Збільшення СОС в динаміці характеризує позитивну тенденцію, зменшення – негативну.

Позитивне значення величини СОС означає, що організація не відчуває нестачі власних оборотних коштів. Сума постійних джерел перевищує суму постійних активів.

При від’ємному значенні СОС спостерігається дефіцит власних оборотних коштів. Постійних пасивів не вистачає для фінансування постійних активів.

Розглядають також величину власних і довгострокових позикових коштів (СДОС). Вона визначається як різниця між власними і довгостроковими позиковими засобами і необоротні активи: СДОС = СОС + стор. 590.

Цей показник дорівнює величині наявних у розпорядженні організації оборотних коштів, які не можуть бути затребувані в наступному звітному періоді.

Традиційно вважається, що зменшення СДОС є негативною тенденцією, а зростання – позитивної. Однак в разі, коли організація погашає довгострокові позики, вона неминуче знижує і величину СДОС. Погашення довгострокових зобов’язань є безсумнівним досягненням, в цьому випадку зменшення СДОС вважається виправданим.

Достатність нормальних джерел формування запасів і витрат організації характеризує загальна величина джерел запасів і витрат (ОВІЗЗ). Її розраховують за формулою: ОВІЗЗ = СДОС + стор. 610 + стор. 621 + стор. 622 + стор. 627.

За економічним змістом збільшення ОВІЗЗ позитивно впливає на платоспроможність організації. Це збільшення досягається залученням великої кількості товарних кредитів, авансів під роботи і замовлення, мінімізацією різних видів необоротних активів.

Наявність у організації запасів і витрат у незавершеному стані при веденні нормальної фінансово-господарської діяльності визначається показником ЗЗ. Він розраховується наступним чином: ЗЗ = ряд. 210 + стор. 220.

Показник ЗЗ залежить від характеру виробництва. Значне зростання запасів за звітний період свідчить про проблеми зі збутом продукції і товарів, істотних складських та інших накладних витрат. Різке зменшення показника ЗЗ може вказувати на проблеми з постачанням або на намір організації припинити виробництво.

Для оцінки платоспроможності організації визначають чисельне значення трьох показників: ФП1, ФП2, ФП3.

Показник ФП1 характеризує достатність власних оборотних коштів для фінансування запасів і витрат: ФП1 = СОС – ЗЗ.

Достатність власних і довгострокових позикових коштів для фінансування запасів і витрат визначається величиною ФП2: ФП2 = СДОС – ЗЗ.

Показник ФП3 розраховується за формулою: ФП3 = ОВІЗЗ – ЗЗ.

Залежно від величини цих показників розрізняють чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість – все три показника більше нуля. Організація має надлишок всіх джерел запасів і витрат. У будь-який момент часу вона володіє платоспроможністю, не допускаючи затримок розрахунків і платежів;

Нормальна (або відносна) стійкість. Показник ФП1 менше нуля, а показник ФП2 і ФП3 – більше нуля. Організація має відносно стабільним фінансовим станом, СДОС і ОВІЗЗ характеризуються надлишками. Періодично може виникати недолік СОС. Платоспроможність забезпечується, але для оплати першочергових платежів залучаються довгострокові позикові джерела фінансування;

Нестійкий фінансовий стан. Показники ФП1 і ФП2 менше, показник ФП3 – більше нуля. У цьому випадку виникають затримки обов’язкових платежів і розрахунків, організація відчуває хронічну нестачу «живих» грошей, утворюються борги перед працівниками по заробітній платі. Відчувається нестача СОС і СДОС. Таке фінансове становище в загальному випадку є прикордонним між нормальної стійкістю і кризовим фінансовим станом. Для відновлення нормальної стійкості слід збільшувати показники СОС і СДОС. Якщо станеться зменшення показника ОВІЗЗ або збільшаться запаси і витрати (ЗЗ), то фінансова криза неминучий;

Фінансова криза. Всі показники ФП – менше нуля. Організація відчуває нестачу всіх видів джерел, вимоги кредиторів не забезпечуються, розрахунковий рахунок заблокований, борги перед бюджетом, позабюджетними фондами та працівниками ростуть.

Першим сигналом наступаючої неплатоспроможності є негативна динаміка всіх показників ФП. Вони прагнуть прийняти негативні значення.

Кожна організація повинна мати власну програму виходу з кризи, для її розробки залучаються фахівці та всі зацікавлені сторони (кредитори і власники). Управлінські рішення слід направляти на збільшення показників СОС, СДОС і ОВІЗЗ.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Капітальний актив