Норма прибутку на капітал: розрахунок

У сфері інвестицій норма прибутку на капітал дозволяє проаналізувати ефективність вкладень. Ось чому для отримання точних розрахунків в норму прибутку повинні включатися альтернативні витрати від інвестицій в той чи інший проект. Витрати, в свою чергу, повинні розглядатися з двох сторін – через вартість залученого капіталу або ж за допомогою норми прибутку, яку можна отримати від ідентичних інвестицій. Такі передумови привели до формування двох різних методів розрахунку норми прибутку на капітал:

1. Метод обчислення норми за допомогою ціни (вартості) залучення капіталу. На практиці цей варіант розрахунку носить назву методу середньозваженої вартості. Його головна особливість – обчислення реальної вартості капіталу, необхідного для фінансування проекту. При цьому акцент робиться на загальну вартість капіталу, яка обчислюється в кілька етапів:

– визначаються довгострокові джерела фінансування (акції, кредити, нерозподілений прибуток). Короткострокові джерела при такому розрахунку враховуватися не будуть, адже вони не застосовуються при фінансуванні капітальних інвестицій;

нормована величина прибутку на капітал виробляється обчислення вартості залучення даних джерел, що залежать від суми відсотків за позикою і перераховуються дивідендів (за акціями). Не можна забувати, що вартість кредиту – функція від ставки податку на дохід і від процентної ставки. Повинна враховуватися і нерозподілений прибуток, яка, як правило, є менш дорогим джерелом (якщо порівнювати з акціями). Причина – відсутність додаткових витрат, які завжди мають місце при розміщенні цінних паперів. У компаніях, акцій яких немає в котирувальних листах біржових майданчиків, вартість капіталу обчислюється з урахуванням альтернативних витрат. Враховується прибуток, яку потенційно міг би принести капітал в разі вкладення в інший напрямок;

– розраховується середньозважена ціна капіталу, що залежить від частки кожного з джерел в загальних засобах і його ціни. Як правило, компанії застосовують оптимальне поєднання джерела капіталу з метою знизити загальну ціну.
Але при використанні середньозваженої ціни можлива поява двох проблем:

– по-перше, при виході інвестиційного проекту за межі стандартної діяльності компанії рівень ризику інвестицій залишається неврахованих;

– по-друге, в разі реалізації великих інвестиційних проектів структура фінансових джерел може помінятися.

Ось чому використання середньозваженої ціни на капітал не завжди є актуальним, адже при такому розрахунку не враховуються ризики того чи іншого інвестиційного процесу.

2. Метод обчислення, заснований на ціновій моделі. В сучасної інвестиційної теорії норма прибутку на капітал розраховується вже з урахуванням ймовірного ризику, що дозволяє інвесторові більш точно продумати свої кроки і прийняти зважене рішення.

Зв’язок між прибутковістю і ризиком можна оцінити за спеціальною прямий. За графіком видно, що ризиковані проекти відрізняються більш високою нормою прибутку. Що стосується вкладень з мінімальним рівнем ризику, то вони відрізняються базової (мінімальної) величиною. Велика норма прибутку при ризикових інвестиціях викликана більшою мірою додаванням, так званої, ризикової премії.

зв’язок між прибутковістю і ризиком
Практика застосування цих методик показує, що використання середньозваженої ціни капіталу, де ризик не береться до уваги, веде до помилкового прийняття проектів з високим рівнем прибутку, але величезним ризиком. Одночасно з цим доводиться відмовлятися від менш ризикованих проектів, але з меншим рівнем прибутку. Застосування другого методу дозволяє прийняти більш точне інвестиційне рішення.

При цьому найскладніше на етапі розрахунку – оцінка рівня ризику, адже планований прибуток від капітальних інвестицій має імовірнісний характер. Це означає, що дохід багато в чому залежить не від характеристики самої компанії, а від макроекономічної і ринкової ситуації в сфері економіки.

Щоб оцінити рівень ризику інвестицій при оцінці норми прибутку на капітал, застосовуються бета-коефіцієнти. З їх допомогою можна провести аналіз реального рівня чутливості інвестицій до ринкової і економічної ситуації. Якщо значення бета-коефіцієнта знаходиться біля «1», то змінити це налаштування будуть чітко відповідати зміни в мікро- і макросередовищі. Якщо ж бета-коефіцієнт опустився нижче «1», то прибутковість капіталовкладень практично не залежить від згаданих вище факторів.

Розрахунок може бути виконаний за такою формулою:

формула розрахунку норми прибутку

На практиці розрахунок бета-коефіцієнта – трудомісткий процес, тому при його визначенні під рукою повинна бути вся статистика фондового ринку, інформація про вартість цінних паперів і прибутку компанії.

При цьому тут є кілька варіантів:

– в разі коли вкладення капіталу, плануються підприємством, цінні папери якого котируються на біржі, то по бета-коефіцієнту можна судити про рівень ризику розраховується інвестиційного проекту;

– в зворотному випадку, коли капіталовкладення здійснюються компанією, акції якої котируються на біржових майданчиках, то для оцінки бета-коефіцієнта бажано використовувати коефіцієнти тих підприємств, в чиїй сфері діяльності і знаходиться проект.

Наприклад, якщо організація займається виробництвом кабельної продукції і будує плани зі створення своєї торгової мережі, то тут з’являються ризики, відмінні від тих, які мають місце в процесі виробництва обладнання. У цьому випадку повинні застосовуватися бета-коефіцієнти підприємств, які в даний період часу займаються тільки реалізацією кабельної продукції.

Таким чином, метод застосування бета-коефіцієнтів при розрахунку норми прибутку на капітал дозволяє максимально точно провести розрахунки і врахувати поточні ризики інвестицій.

...
ПОДІЛИТИСЯ: