Номінальний утримувач акцій

Номінальний утримувач акцій – одна зі сторін договору (особа), яка є представником інтересів власника цінних паперів на біржовому ринку, але не може володіти цими активами.

Номінальний утримувач акцій: сутність та особливості появи “професії”

Спочатку в ролі номінальних утримувачів виступали так звані повірені особи, які були популярні в роки приватизації. Згодом вони пройшли етап законодавчого оформлення і прийняли легальний статус. Причиною появи таких фахівців були перешкоди, створювані предпрятия-емітентами на етапах реєстрації нових власників акцій.

Поява таких проблем стало поштовхом до об’єднання власників цінних паперів та вибору серед них одного делегата. Завданням останнього був захист інтересів іншої групи. Після з’явилися номінальні утримувачі, що представляють собою фахівців на ринку цінних паперів. Такі власники спеціально наймалися для вирішення проблем. На сучасному етапі правова база щодо нової «професії» ще розробляється, тому регулювання питання і його інтерпретація може здійснюватися в широких межах.

По суті, номінальний утримувач акцій – фахівець, учасник ринку цінних паперів, на якого реєструються цінні папери. У ролі власників таких активів виступає створений і очолюваний акціонером-бенефіціаром траст. Найманий фахівець повинен пройти реєстрацію в системі ведення реєстру та бути депонентом депозитарію. Беручи на себе певні зобов’язання за операціями з цінними паперами, він не стає їх власником.

Ім’я номінального утримувача повинно бути внесено в систему реєстру. Крім цього, цінні папери також перереєстровуються на це особа. Але навіть при такому підході переходу права власності не відбувається. Фактично активи є власністю групи акціонерів.

Головне завдання номінального утримувача акцій – представлення інтересів реальних власників. Свого часу це дозволило вирішити проблеми, створювані підприємствами-емітентами при реєстрації нових власників акцій, а також в процесі переходу прав власності на цінні папери. Все це було можливим через якогось інформаційного вакууму і відсутності належного регулювання з боку держави. У свою чергу, фахівець, який виступає від групи емітентів, швидко вирішував поставлені завдання.

Основою номінального утримання є договір, сторонами якого є повірений і власник активу. За умовами угоди представник акціонера повинен пройти процес реєстрації в системі реєстру як номінальний власник. Сама форма документа (угоди, договору) може бути різною. За своїми характеристиками папір найближче до агентською угодою, в якому за основу беруться принципи комісії. У ролі агента виступає номінальний утримувач, який здійснює всі операції від імені клієнта (чи не від себе особисто).

Сутність договору – в представленні інтересів господаря цінних паперів за допомогою передачі певних повноважень і прав номінального утримувача. У документі чітко прописується, які права отримує найманий працівник, в чому полягають його функції, яку відповідальність він несе, і в якому обсязі буде виконувати свої зобов’язання. Також обмовляється форма контакту між сторонами (кошти) зв’язку, адже номінальний утримувач зобов’язаний регулярно звітувати про результати своєї роботи і досягнутих в результаті переговорів цілях.

Укладення такого договору – процес досить складний, але з появою досвіду в даній сфері виходить швидше і ефективніше вирішувати такі питання. Важливі момент, що при будь-якому складанні договору найманий працівник не може отримати контроль над пакетом цінних паперів.

...
ПОДІЛИТИСЯ: