Номінальний утримувач акцій: види, права, зобов’язання

В якості таких фахівців можуть виступати наступні учасники ринку:

1. Депозитарій. Такий фахівець має необхідні дозволи роботи, а також ліцензію, що дозволяє вести зберігання і облік акцій. Що стосується законів України, то депозитарій обов’язково повинен реєструватися як ІП. За фактом інвестор або власник цінних паперів зобов’язаний провести реєстрацію депозитарію на основі реєстрової бази.

2. Брокер – «проміжний елемент», який включений між покупцем і продавцем. В його ролі можуть виступати різні боки – великі (невеликі) компанії або фізичні особи. Щоб вести такий вид діяльності у фахівця на руках повинна бути депозитарна ліцензія. Відносно брокера є деякі суперечності. Так, професійна асоціація реєстраторів (ПАРТАД) вважає, що подібний фахівець не може виступати в якості номінального утримувача. З іншого боку, його можна вносити в систему ведення реєстру для виконання таких завдань.

Працює брокер на підставі угоди комісії, який передбачає певні відсотки від угод. Можливий і другий варіант – з складанням договору доручення. У цьому випадку брокер є повіреним особою, і в його реєстрації немає необхідності.

переваги номінальних держателейНа практиці залучення професіоналів і виконання ними функцій номінальних утримувачів має безліч переваг:

– по-перше, такі фахівці добре знають ринок і всі діючі на ньому лазівки. Різні питання, що виникають в процесі лобіювання інтересів власників акцій, вирішуються, як правило, в стислі терміни;

– по-друге, діяльність таких власників контролюється і регулюється законодавством. При цьому інтереси і права клієнтів завжди дотримані;

– по-третє, обсяг послуг, що надаються є широким, що дозволяє замовнику вирішувати більш широкий спектр проблем у взаєминах з емітентом.

Найчастіше до ролі номінального утримувача акцій залучається брокер. Цей фахівець хороший для професійних гравців на біржі, які працюють з покупкою і продажем цінних паперів. Таких учасників ринку мало цікавить реалізація прав по активу або поточні доходи. Отже, для брокера основне завдання – фіксація прав клієнта (реального власника паперу). Для нього така робота не становить проблем, адже подібні функції він виконує мало не щодня.

По-іншому виглядає питання, якщо акції купуються не для подальшого продажу, а з метою утримування їх протягом певного проміжку часу і отримання по них дивідендів. У таких випадках брокеру багато складніше, адже дана робота розходиться з його щоденними завданнями на біржі. Тут краще передати права номінального утримувача іншому учаснику – депозитарію. Останній за своєю природою може виступати в ролі номінального власника.

Брокер бере на себе роботу з комплексного обслуговування акціонерів. Такий варіант взаємодії вигідний всім сторонам. Реальному власникові акцій не потрібно розбиратися з усіма тонкощами законодавчої сфери, а брокер може розраховувати на отримання додаткового доходу. Схоже взаємодія відбувається і за участю депозитарію.

Важливий момент – законодавчі аспекти номінального утримувача акцій. Дії фахівця, як правило, регулюються групою положень, прописаних у Законах України. Як уже згадувалося, угода закріплюється договором, в якому прописується:

– рівень винагороди номінального утримувача;
– його повноваження щодо наданих акцій;
– особливості звітності та рівень відповідальності.

Після оформлення цінних паперів знаходяться на позабалансовому рахунку. Це означає, що в разі банкрутства повіреного і арешту майна, цінні папери не будуть використовуватися в якості інструменту для погашення боргів. Акції, як правило, повертаються реальному власнику в термін до семи днів. Сам договір можна розірвати в будь-який момент.

Номінальний утримувач акцій бере на себе виконання цілого ряду зобов’язань – надання повної інформації власнику цінних паперів (за першим вимог), забезпечення конфіденційності про виконані операції та активи клієнта перед третіми особами.

типи рахунків держателяКлючевой момент подібних угод – типи рахунків. У номінального утримувача їх може бути два:

1. Колективний рахунок дозволяє бачити фахівця реальний обсяг акцій власника і повну інформацію про них (за умови, що у нього є два і більше наймачів). Така практика дозволяє зменшити загальний обсяг проведених операцій, знизити фінансові ризики для сторін і поточні витрати. Мінус такого підходу – в складності поділу активів різних господарів акцій.

2. Індивідуальний рахунок. Тут відображаються акції, які знаходяться у володінні одного клієнта. При цьому у фахівця буде стільки рахунків, скільки і наймачів. Такий спосіб ведення справ є більш популярним, адже дозволяє полегшити процедуру звітності держателя.

...
ПОДІЛИТИСЯ: