Невиробнича інфраструктура

Невиробнича інфраструктура – елемент загальної інфраструктури, який не має зв’язку безпосередньо з виробничим процесом. Сюди можна віднести вищу і шкільну освіту, підготовку кадрів, питання охорони здоров’я і так далі.

Невиробнича (соціальна) інфраструктура – група установ (підприємств, об’єктів, будівель), які забезпечують життєдіяльність населення і нормальні умови виробництва громадянина. Невиробнича інфраструктура дозволяє сформувати інтелектуально і фізично розвинене суспільство, в якому кожен індивід буде активним і здатним виконувати різні завдання.

Особливості інфраструктурного комплексу

Невиробнича інфраструктура – комплекс видів діяльності і галузей господарювання, що сприяють покриттю громадських і особистих потреб людини через надання певних послуг.

Сутність і структура невиробничої інфраструктури

Основна ознака виділення невиробничої інфраструктури в окрему гілку означає, що:

– інфраструктура створює загальні та оптимальні умови для суспільного відтворення;
– має складну структуру, в якій є свої об’єкти, ланки і частини.

Кожен об’єкт невиробничої (соціальної) інфраструктури відбудований з метою створення оптимальних умов для покриття певних потреб населення, суспільства в цілому і виробничих процесів.

невиробнича сфера
Невиробничу інфраструктуру можна умовно поділити на дві частини:

– соціально-побутову. Її мета – створити оптимальні умови для відтворення кожної людини (громадянина) з позиції біологічної істоти, тобто через побутову середу. Сюди можна віднести такі елементи, як торгівля, громадське харчування, побутове обслуговування, житлово-комунального господарства і так далі;

– соціально-культурну. Тут основний упор робиться на розвиток інтелектуальних і духовних якостей особистості, зміцнення його фізичної форми, а також формування необхідного рівня активності, що відповідає потребам суспільства в цілому. В даному секторі головна увага приділяється таким галузям, як освіта, мистецтво і культура, спорт, культові споруди і так далі.

За свою роль, як економічної категорії, невиробнича інфраструктура є відображенням виробничих відносин, що стосуються створення оптимальних умов для життєдіяльності та економічного розвитку країни в цілому. Тобто головною метою є суспільне відтворення.

Ефективність невиробничої інфраструктури при створенні таких умов багато в чому залежить від наявного потенціалу в економіці, який визначається сучасним станом, наявністю відповідних ресурсів і так далі.

Основні елементи соціальної інфраструктури – набір ключових фондів, до яких відносяться споруди, будівлі та комунікації, а також їх технічне оснащення. Загальна вартість основних фондів невиробничої інфраструктури, як правило, становить близько 30-40% фондів економіки країни в цілому або підприємства (якщо мова йде про невиробничої інфраструктури конкретної компанії).

Всі об’єкти розрізняються за підходами, що дозволяє розбити невиробничу інфраструктура на три основні блоки:

– інфраструктура, пов’язана з інтелектуальною, політичної, громадської та культурною діяльністю. Сюди відносяться різні громадські організації, об’єднання, асоціації, освітні та культурні об’єкти, робота в ЗМІ і так далі;

– інфраструктура, спрямована на зміцнення, збереження і відновлення фізичної складової суспільства (його здоров’я) – охорона, туризм, соцзабезпечення, спорт, культура і так далі;

– інфраструктура в сфері побутового і комунального обслуговування – пасажирський транспорт, громадське харчування, зв’язок і так далі.

Соціальна інфраструктура компанії

В соціальну (невиробничу) інфраструктуру підприємства входять такі об’єкти, як медичні пункти та поліклініки, буфети та їдальні, установи побутового обслуговування і будинки, інститути та ПТУ, дитячі ясла і сади, спортзали і стадіони, бази відпочинку і санаторії, клуби та бібліотеки.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Кредит під договір