Непрофільні активи банку

Непрофільні активи і їх класифікація

Непрофільні активи банку становлять собою майно, яке має цінність.

До непрофільним активам відносять автотранспортні засоби, нерухоме майно, предмети побуту та інше. Ці предмети мають певну цінність і є заставним майном під певний виданий кредит, а так само просто майном комерційного банку.

Непрофільні активи діляться на дві категорії: корисні і надлишкові.

Надлишкові непрофільні активи – числяться на балансі комерційного банку, при цьому, не приносячи дохід і витрачаючи кошти на своє утримання.

Корисні непрофільні активи – можуть приносити прибуток банку. Так, маючи на балансі нерухоме майно, комерційний банк може використовувати його для своїх цілей, в основному для отримання прибутку. Банк, в такому випадку, виграє тим, що такий спосіб використання майна менш витратний.

Ознаки непрофільних активів

Непрофільні активи комерційного банку відрізняються наступними ознаками:

  • Об’єкти, що відносяться до непрофільним активам, не пов’язані з областю діяльності комерційної організації. Прикладом можуть служити: верстати, інше технічне обладнання.
  • Комерційний банк, виступаючи власником активу, не може приділяти йому належну увагу.
    Для того, щоб отримати прибуток від володіння непрофільним активом, комерційним банкам необхідно здійснити великі вкладення в його функціонування.
  • Комерційні банки не несуть втрат, виключаючи їх балансу будь-якої непрофільний актив.
  • Собівартість непрофільного активу буде, як правило, значно перевищує номінальну вартість такого ж нового об’єкта на ринку.

Методи роботи з непрофільними активами

Існує ряд певних методів для роботи з непрофільними активами.

Перший метод роботи з непрофільними активами – самостійна їх реалізація. У комерційному банку повинна функціонувати спеціальна служба або відділ по роботі, що стосується управління проблемними активами. Така служба необхідна тому, що проблемні (до їх складу сходять непрофільні) активи сприяють утворенню високого ризику прямих або непрямих втрат для комерційного банку.

В обов’язки такого відділу входять:

  • Дослідження і аналіз портфеля активів для виявлення проблемних активів;
  • Розробка послідовних дій по відновленню якості активу;
  • Розробка послідовних дій щодо активів, якість яких не може бути відновлено;
  • Пошук можливих покупців непрофільного активу;
  • Аналіз і оцінка причин, за якими відбулася поява проблемного активу;
  • Поліпшення заходів і методів, що стосуються роботи з проблемними активами.

Знаходження непрофільного активу на балансі комерційного банку негативно позначається на функціонуванні цього банку.

Відділення по роботі з непрофільними активами виконує наступну функцію: робота з заставним забезпеченням, яка починається з встановлення вартості активу, потім здійснюється визначення рівня ліквідності застави, і, кінцевим дією є супровід процедури реалізації непрофільного активу.

Другим, альтернативним методом управління непрофільними активами є переклад таких активів в дочірню компанію комерційного банку або в іншу сторонню (незалежну) компанію.

У порівнянні з першим методом, другий має ряд позитивних характеристик: немає необхідності формувати резерви, немає неліквідних активів, комерційний банк не несе витрати, які йдуть на утримання непрофільного активу.

При такому методі, в консолідованій звітності банку будуть присутні непрофільні активи, які переведені в дочірню компанію.

Третій метод – це передача непрофільних активів комерційним банком в закритий пайовий інвестиційний фонд (ЗПІФ). В цьому випадку, комерційний банк набуває статусу пайовика, а так само отримує пайові цінні папери.

Першим і найголовнішим перевагою даного методу, є наступне: банк отримує ліквідні цінні папери замість непрофільних активів.

Так, замість непрацюючих залишків, які відображаються в бухгалтерському обліку на рахунку 61011, у комерційного банку з’являються реальні кошти, для подальшої роботи.

Банки здійснюють залучення коштів через операції РЕПО з цінними паперами. Кредитної організації під заставу цінних паперів надається сума грошових коштів, з умовою обов’язкового зворотного викупу цінних паперів, які служать заставою.

Другою перевагою є відсутність зобов’язань по створенню резерву на грошові кошти. Непрофільні активи знаходяться в довірчому управлінні, отже, на них поширюються вимоги законодавства і, згодом у комерційного банку не може бути відповідаючи сума грошових коштів.

І остання перевага методу передачі непрофільних активів в Зіпфа є поліпшення звітності. Звітність ПІФу не повинна бути включена в консолідовану звітність.

Кожен комерційний банк має право самостійно визначитися з методів управління непрофільними активами. Такий вибір здійснюється по найбільш оптимальному методу для роботи банку з непрофільними активами.

Негативний вплив непрофільних активів

Непрофільні активи чинять негативний вплив на діяльність комерційного банку.

Одним з перших негативних ознак є відволікання грошових коштів з обороту банку.

Другим негативним якістю є неможливість швидко реалізованих таких активів. Тобто, в якості відступного для банку приймаються основні засоби. Як правило на реалізацію основних засобів йде досить таки багато часу.

Наступне негативний якість – розбіжність у вартості активів. Балансова та ринкова вартості непрофільних активів відрізняються один від одного.

Також, мінусом є і те, що комерційні банки повинні формувати резерви в частині непрофільних активів. Крім цього, банки несуть зобов’язання по утриманню таких активів.

Складність в оподаткуванні є ще одним недоліків наявності на балансі банку непрофільних активів. Це пояснюється тим, що власником застави є заставодавець і саме він є платником податків.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Пропозиція для продажу