Негрошова форма розрахунків

Негрошова форма розрахунків – один з варіантів покриття заборгованості (взаємних зобов’язань) без застосування готівки. Такі заборгованості (зобов’язання) можуть виникнути в разі, наприклад, поставки сировини або готового товару, надання позик і так далі.

Негрошові форми розрахунку – способи покриття заборгованості, які можуть поєднуватися з готівкою варіантами розрахунку в межах виконання одного зобов’язання. Наприклад, компанія може покрити половину боргу продукцією (товарами), а іншу – готівкою.

Негрошова форма розрахунку – актуальний варіант для підприємств, що випробовує гостру нестачу готівки оборотних коштів. При цьому на практиці не існує перешкод, які б не дозволяли компанії реалізувати таку схему.

негрошова форма расчетовВ звичних умовах негрошові форми розрахунку можуть обмежуватися декількома факторами:

– замінники готівки мають меншу ліквідність. Відповідно, використовувати їх в угоді складніше. Наприклад, якщо другій стороні необхідна техніка для роботи, то він її прийме швидше, ніж, наприклад, вексель. При цьому застосування замінників може зробити взаємні розрахунки більш повільними;

– при негрошових розрахунках змінюється сутність оподаткування. До 2009 року в Україні при подібних видах розрахунків було обов’язково платити другій стороні ПДВ з урахуванням окремого доручення щодо платежу. Це означає, що готівку все одно була присутня в угоді. Через це компанії часто не мали можливості закрити поточні зобов’язання. З 2009 року це положення було чудово, що зробило негрошові розрахунки більш привабливими. З іншого боку, збільшення обсягу таких угод призводить до зниження обсягу виплачених податків. Як наслідок, податкова інспекція подібні операції не заохочує.

Негрошова форма розрахунку: вексель

Один з варіантів покриття своїх зобов’язань – надання іншій стороні боргового цінного паперу (векселя). Наявність активу дає гарантію одержувачу векселя в своєчасній оплаті певної суми через якийсь проміжок часу. На теорії вексель – незабезпечене зобов’язання векселедавця виплатити одержувачу цінного паперу певну суму.

Період погашення (термін, коли гроші повинні бути виплачені пред’явнику), прописується в «тілі» векселі. Як правило, це може бути фіксований число або проміжок часу (кілька днів або тижнів). Іноді прописується зобов’язання покриття векселя за фактом пред’явлення до погашення. В останньому випадку підставою для виплат з боку векселедавця є надання цінного паперу.

Зобов’язання за борговим активу безперечно, тобто ухилитися від нього або провести зміну умов виплат неможливо. При цьому власник цінних паперів не може вимагати виплати зазначеної в тілі паперу суми раніше прописаного в ньому терміну. Якщо ж дата оплати наступила, а позичальник (векселедавець) нічого не виплатив за цінним папером, то держатель активу має право оформити вексельний протест, тобто принести вексель до нотаріуса, і запустити процес судового розгляду.

Варіанта векселі два. Простий вексель має на увазі безпосередню відповідальність особи, яка надала боргову папір. Перекладної вексель на увазі відповідальність третьої особи, наприклад, це може бути банк, де у векселедавця відкритий рахунок.

Крім цього, вексель буває ордерного і іменного типу. У першому випадку цінний папір може пред’являтися до покриття будь-якою особою, а в другому – тільки тією людиною, на якого виписана папір. Права можуть передаватися тільки за допомогою передавального підпису (індосаменту). У такій ситуації зобов’язання по оплаті боргу можуть лежати як на самому векселедавця, так і на особу, яка згодом передало цінний папір ще кому-небудь (на підставі індосаменту).

Використання векселя як негрошовій форми розрахунку обумовлено його здатністю виступати в ролі товару. Боргову папір можна купувати і продавати, попередньо домовившись про ціну. Остання може бути дорівнює номіналу активу або ж бути нижче його. Чим вище ризик неповернення коштів за векселем, тим нижче його ціна. Як покупець активу може виступити і векселедавець.

Якщо власник цінних паперів планує отримати додатковий контроль над компанією, то він продає боргові папери того, хто їх виписував. Крім цього, він може купувати активи і в інших власників (навіть з урахуванням надбавки до номінальної ціни). Надалі якщо векселедавець не впорається зі своїми зобов’язаннями по боргової папері, то настає банкрутство. У такій ситуації управління капіталом буде передано власникові непокритих боргових активів.

Негрошова форма розрахунку: бартер

Популярністю користується і інший вид обміну – бартерна угода. Її суть – в проведенні обміну між учасниками угоди не грошима, а послугами (товарами). Подібні умови реалізуються не в прихованій формі, а прописуються в договорі. Вартість послуг (товарів) не обмежується і може приймати будь-який обсяг. Головне – наявність домовленостей про чітке співвідношення між вартістю наданих з двох сторін товарів.

Коли учасник угоди пропонує товар (послугу) для обміну, він тримає в умі певну ціну переданої партії. Аналогічним чином діє і інша сторона угоди. Але через те, що той чи інший тип товару (послуги) може бути по-різному затребуваний сторонами, цінність об’єкта угоди залежить не тільки від реальної вартості, а й від здатності знайти другу сторону, готову їх прийняти. Ліквідний товар, який пройшов безліч обмінів, стає більш «дорогим».

 

Ось чому обмін товарами (послугами) не завжди спирається тільки на вартість об’єкта в готівці. Як наслідок, така негрошова форма розрахунку може бути привабливою для виробників тієї чи іншої категорії товару. У ряді випадків вона навіть вигідніше, ніж реалізація продукції за готівку.

У певному обсязі бартер завжди є на ринку. Єдине, що для реалізації цієї практики і її поширення необхідне серйозне порушення фінансової системи. Наприклад, таке буває при гіперінфляцію і знецінення національної валюти.

Останнім часом на території України працює все більше електронних бартерних бірж, на яких різні учасники можуть проводити обмін певними послугами (товарами). Все, що потрібно від учасника – пройти реєстрацію і залишити свої побажання щодо необхідної речі (послуги). Надалі система підбирає підходящий варіант в автоматичному режимі.

Негрошова форма розрахунку: взаємозалік

Ще одна форма розрахунків між сторонами – проведення взаємозаліку. Суть угоди – покриття існуючих зобов’язань шляхом оформлення відповідного договору і надання один одному не готівки (як це відбувається в звичайній угоді), а товарів (послуг). Щоб провести операцію взаємозаліку, має бути заява одного боку. Але на практиці до взаємозаліку можуть бути прийняті і ті зобов’язання, період яких вже закінчено і вони перейшли в статус заборгованостей.

Учасниками взаємозаліку не обов’язково можуть бути тільки дві сторони – їх може бути більше. Головне, щоб «ланцюжок» взаємних розрахунків була замкнутою, а самі платежі – однотипними. Якщо ж обсяг боргу з кожної зі сторін різниться, то один учасник може здійснювати платежі невеликими партіями.

Головна проблема взаємозаліку полягає в тому, що відшукати партнера для взаємного покриття зобов’язань складно. По суті, вибір обмежується своїми партнерами у фінансовій, торговельній або виробничій сфері. Вирішення цієї проблеми можливе за допомогою векселя.

Негрошові форми розрахунку: товарний кредит

За своєю суттю товарний кредит – стандартне позикове зобов’язання. Його особливість в тому, що кредитодавець передає іншій стороні певні товари, що мають характерні ознаки (наприклад, в конкретному обсязі, асортименті і так далі). Одержувач (позичальник) може виробляти будь-які дії з переданим товаром.

Повернення товарного кредиту може здійснюватися як в натуральній формі (тобто товарами), так і готівкою. При цьому зовсім не обов’язково, щоб передана продукція була ідентичною. Якщо ж прописані в договорі умови щодо ознак об’єкта угоди порушуються, то проведена операція може бути віднесена до категорії бартеру.

За договором товарного позики кредитор може брати відсотки, виплата яких може здійснюватися в двох формах – як товарами, так і готівкою. При цьому порядок і обсяг оплата відсотків за позикою, а також відповідальність кожної зі сторін повинні бути прописана в оформленому сторонами договорі. Якщо в документі розмір відсотків не вказано, то він повинен бути визначений з урахуванням ставки рефінансування.

Таким чином, негрошові форми розрахунків часто виручають компанію в складні часи. Використання наведених вище методик законно, але не можна забувати і про складнощі, які можуть мати місце. Зокрема, перехід на такі угоди ускладнює процеси планування в компанії, виплати податків та бухгалтерського обліку. Так що при переході на такі варіанти розрахунку необхідно знати деякі тонкощі.

Посилання на основну публікацію