Негативний висновок аудитора

Негативний висновок аудитора – одна з форм висновку аудиторської компанії (приватного аудитора), яка складається при незадовільних результатах перевірки. До причин негативного висновку відносяться – істотне спотворення даних і порушення при складанні звітності, які впливають на реальний стан справ в підприємстві і на її звітність, наявність відхилень при веденні бухобліку. Крім цього, негативний висновок формується в разі, коли перевіряє сторона не може зробити умовно-позитивний звіт.

Негативний висновок аудитора: сутність та місце в класифікації

Висновок аудитора – документ, в якому відображаються підсумки перевірки компанії, а також думка перевіряє сторони щодо бухзвітності підприємства. Папір складається за затвердженою формою і дозволяє проаналізувати, наскільки перевіряється сторона дотримується правил і норм чинного законодавства при веденні документації.

Всі висновки аудитора можна поділити на кілька видів:

1. Беззастережно позитивне. Для підприємства, що перевіряється це ідеальний варіант укладення, який видається при відсутності претензій з боку аудитора до ведення бухзвітності і інших фінансових документів. Такий звіт свідчить, що фінансово-господарська звітність відповідає нормам і правилам ведення звітності в Україні.

2. Модифіковане висновок аудитора видається в тому випадку, коли інформація в документах розкривається в повному обсязі. При цьому нестача даних в звітності позначається на остаточній достовірності документів. Такий вид звіту носить назву думки із застереженням. Особливість – вказівка ​​в документі всіх спірних моментів, «виплили» в процесі перевірки.

3. Відмова від висловлення думки. Тут видається спеціальний документ, де аудитор пояснює свою позицію. Причина звіту – недостатність (дефіцит) даних і доказів, що є обов’язковими для вираження позитивної думки. Відмова від висловлення думки може виникнути, коли бухгалтерія підприємства, що перевіряється не видає компанії-аудитору необхідний обсяг документів для перевірки або обмежує можливості перевіряючого органу. Відмова від висловлення думки характерний наступним формулюванням «Через таких-то обставин відсутня можливість висловити думку про порядок ведення бухобліку і достовірності інформації».

4. Негативний висновок. У ряді випадків аудитор формує звіт з негативним думкою. Такий вид укладання видається у випадках, коли:

– є багато спірних моментів, що впливають на достовірність бухзвіту;

– присутні розбіжності з керівництвом щодо складання та оформлення фінансової звітності;

– аудитор приходить до думки, що внесення простий застереження недостатньо для розкриття грубих порушень у веденні звітності або факторів, що впливають на її достовірність.

При складанні негативного висновку зазначається особлива формулювання, наприклад, «Унаслідок таких-то обставин звітність підприємства не в повній мірі відображає фінансовий стан на такий-то рік або результати діяльності за такий-то період»

Якщо звіт перевіряється боку складений з грубими помилками або ж в його основу лягли неправильні бухгалтерські записи, то інформація є недостовірною. Отримання негативної думки дозволяє провести аналіз роботи головного бухгалтера, а також показати його компетентність у багатьох питаннях фінансового характеру.

Після отримання висновку про недостовірність звітності, головбухові дається шанс виправити ситуацію. Він вносить коректування в бухгалтерські записи, але вже наступного роком, адже минула звітність відправлена ​​зовнішнім користувачам.

Негативний висновок аудитора: зміст документа

Висновок перевіряючого органу має чітку структуру, яка затверджена відповідними нормами і правилами. Так, негативний висновок має складатися з таких розділів:

1. Заголовку. Як найменування документа може застосовуватися термін «незалежний аудитор». Такий підхід дозволяє ідентифікувати висновок аудитора від висновків інших структур, наприклад, ради директорів, посадових осіб та інших фахівців.

2. Адресація. Документ повинен бути адресований тій стороні, яка визначена нормативними актами або поточним завданням. Як правило, стороною-адресатом є рада директорів.

3. Вступна частина. На закінчення повинна визначатися фінзвітність аудиту із зазначенням дати (періоду), за який проводиться аналіз. Після відзначаються відповідальні сторони за складання звітності (фінансової та бухгалтерської), а також за зміст самого звіту. У першому випадку відповідальна особа – керівництво підприємства, що перевіряється, а в другому – аудитор.

4. Розділ, що містить характер перевірки аудитора. Тут має відзначатися характер проведеного аудиту, а також масштаб перевірки. Обов’язкова наявність посилання, що звіт проводився з урахуванням вимог МСА або інших національних стандартів. Такі терміни як «обсяг» або «масштаб» повинні висловлювати ставлення до здібностей аудитора виконати повний комплекс процедур з перевірки підприємства.

5. Розділ з думкою аудитора. Ця частина висновку – одна з основних. Тут аудитор висловлює думку щодо правильності складання звіту і його відповідності вимогам законодавствам. Як згадувалося, думка аудитора може бути беззастережно або умовно позитивним, негативним (негативним) або можлива повна відмова від висловлення думки.

6. Дата складання. Тут вказується останній день завершення перевірки. При цьому дата складання не повинна ставитися раніше, ніж був схвалений і підписаний документ.

7. Місцезнаходження – адреса офісу аудитора.

8. Підпис перевіряючого органу.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Непрямі витрати