Недійсна угода: визначення

Недійсна угода – угода, проведена між кількома учасниками, яка не має на меті досягнення конкретного правового результату. Проведення недійсною угоди в ряді випадків може стати причиною появи несприятливих наслідків для всіх сторін угоди.

Недійсна угода – будь-який вид угоди, який не відповідає нормам і вимогам законодавства.

Класифікація та сутність недійсних угод

За законодавством всі недійсні угоди умовно діляться на кілька видів:

Види недійсних угод

1. Правочин може стати (бути віднесена) до нікчемних на підставі чинних законодавчих норм. При цьому не має значення, яке рішення прийняв суд. Виняток лише одне. Нікчемний правочин, яку зробив малолітня дитина, суд може визнати дійсною.

До групи незначних можна віднести такі угоди:

– які відбуваються всупереч і в порушення норм чинного законодавства. Сюди ж можна віднести угоди між сторонами, які порушують існуючі підзаконні правові акти;

– здійснюються всупереч існуючих норм моральності і правопорядку. Якщо судом було доведено умисел кожної зі сторін, то держава може стягнути все майно, які було передано по угоді;

– фіктивні (уявні) угоди. Особливість таких угод – висновок про людське око. Тобто учасники в майбутньому не планують створювати будь-які правових наслідків або ж виконувати умови договору. При оформленні такої угоди мети учасників спрямовані не на реалізацію завдань, прописаних в договорі, а на вигоду (найчастіше щодо третьої особи або групи осіб);

– удавані угоди – маніпуляції, спрямовані на прикриття ще однієї (прихованої) операції. Як правило, удавана угода оформляється з урахуванням все правил і норм, прописаних в законодавстві. На практиці подібні угоди відбуваються при вирішенні питань з частковою власністю. Основна мета – обійти діючі правила щодо «переважної угоди» при оформленні договору дарування;

– нікчемні правочини. До таких можна віднести угоди, які визнані судом недієздатними. Прийняти рішення щодо недієздатності певного учасника має право тільки судова інстанція. Такий висновок можливо в ситуації, якщо сторона-учасник не розуміла до кінця своїх дій і не мала можливості керувати собою. Якщо угода була вигідно недееспособному, то на прохання останнього суд може піти на визнання договору між сторонами дійсним;

– угоди, учасником якого був громадянин у віці до 14 років. Тут можливе визнання дійсності угоди. Але для цього обов’язково одна умова – малолітня дитина внаслідок вчинення правочину домігся для себе вигоди.

класифікація недійсних угод
2. Оспоримая угода стає такою лише тоді, коли цей факт визнав суд. Так, до оспорімим можна віднести угоди …

– вчинені юрособою, у якого немає відповідного дозволу (ліцензії) на ведення подібного виду діяльності. При цьому в суд для визнання недійсності угоди може звернутися три сторони – юрособа, контролюючий держорган або засновник;

– вчинені стороною, яка при оформленні угоди перевищила свої повноваження. Останні, як правило, прописуються в довіреності або установчих документах. Стороною-ініціатором розірвання договору може виступити особа, щодо якої і були визначені обмеження. При цьому друга сторона угоди повинна була про них знати (або вже знала);

– вчинені сторонами, коли один з учасників перебував у віці 14-18 років. Одним з головних умов визнання угоди оспорімой є відсутність згоди з боку піклувальних органів (піклувальника), усиновителів і батьків;

– за розпорядженням наявним майном і реалізованим без узгодження з попечителем, коли в якості сторони угоди виступає обмежене судовою інстанцією особа внаслідок надмірного споживання наркотичних засобів і алкоголю;

– вчинені громадянином, який на момент підписання договору був дієздатний, але не міг фізично розуміти сутність Ваших дій і керувати процесом. Суд має право анулювати таку угоду, якщо права особи були порушені. Природно, даний факт повинен бути доведений шляхом проведення відповідної експертизи;

– вчинені за дією глибокого омани. Як правило, такі угоди закон відносить до категорії оспорюваних. При цьому оману має ставитися і до характеру предмета угоди. Підписання угод під дією помилки пригнічує волю учасника. В результаті людина отримує інший результат (не той який він очікував спочатку). До даної категорії не відноситься оману стосовно прав і обов’язків, а також мотивів укладеної операції;

Посилання на основну публікацію