Монополістична угода

Монополістичне угоду – угода (договір), який укладають між собою компанії для забезпечення необхідного обсягу виробництва, контролю цінової політики та поділу збутових ринків.

Сутність монополістичних угод

На сучасному етапі є дві форми монополії, які відрізняються кількістю своїх учасників:

1. Індивідуальна монополія є зловживання домінуючим становищем одним учасником ринку (суб’єктом господарської діяльності). При цьому антимонопольний орган повинен встановити факт домінування, незалежно від внесення підприємця до Реєстру.

Сутність індивідуальних монополій:

– нав’язування іншій стороні вигідних для себе умов угоди і невигідних для контрагента або не відносяться до предмету торгової операції. Сюди можна віднести вимоги передачі грошей, оформлення договору лише за умови внесення в нього певних положень і так далі;

– вилучення товарів (продукції) з обігу для створення штучного дефіциту на ринку. Сюди ж відноситься підвищення вартості;

– припинення (скорочення) виробництва товарів, що користуються попитом або у яких є замовлення з боку споживачів;

– порушення порядку утворення ціни, а також встановлення занадто високих або низьких цін.

Список порушень в статті Закону про конкуренцію не є остаточним. Залежно від ситуації антимонопольний комітет має право застосовувати заходи при порушенні тією чи іншою стороною Закону навіть при відсутності відповідного пункту. Головна умова застосування покарання – обмеження інтересів інших суб’єктів. Визнання порушень правомірними реально, але лише в разі, якщо позитивний ефект від них вище негативних проявів.

Всі індивідуальні монополії можуть бути позадоговірними або ж з урахуванням підписання монополістичних угод.

2. Колективні монополії завжди проявляються у формі угод. Це означає, що господарюючі суб’єкти заздалегідь обговорюють свої дії і направляють сили на обмеження діючої на ринку конкуренції.

Монополістичні угоди колективного характеру можуть мати наступну сутність:

1. Договору (угоди, угоди) підписані на основі домовленостей сторін і діють для одного товару з метою досягнення наступних результатів:

– підтримки або встановлення знижок, цін, націнок або доплат;
– зниження, підтримки, підвищення зростання ціни на торгах та аукціонах;
– переділу ринку за принципом територіального знаходження, за обсягами купівлі чи продажу, за товарним асортиментом, по замовниках (покупцям) або продавцям;
– відмови від оформлення угоди з «нецікавими» для монополіста замовниками або реалізаторами;
– зниження відкритості доступу на ринок або робота по усуненню конкурентів (господарюючих суб’єктів).

Цей список лише частково відображає ймовірні наслідки подібних монополістичних угод. На практиці до цієї категорії можна віднести будь-які узгоджені маніпуляції (дії) з одним товаром через які виникає обмеження або недопущення на ринок певної продукції, усувається конкуренція і так далі.

2. Договору (узгоджені дії, угоди) між учасниками (суб’єктами) ринку, які не є конкурентами, які отримують або здобувають товар. Результатом таких монополістичних угод може стати обмеження або усунення з ринку конкурентів. Такий вид порушень не відноситься до господарюючих суб’єктів, який мають частку менше 35%.

У ряді випадків можливе визнання правомірності договору. Але тут обов’язкова умова – доказ того, що позитивний ефект від дій перевищує негативні наслідки для товарного ринку або ж якщо така можливість у Федеральному законі. Що стосується порядку визнання правомірності, то він відображається в Законі про конкуренцію.

Чіткої форми монополістичних угод (для їх ідентифікації) немає. Подібні угоди можуть укладатися в різній формі (письмовій або усній), у вигляді одного (декількох) документів. Можлива організація за допомогою узгоджених дій з метою придушення конкуренції.

В економічній практиці України заборонена координація дій різних підприємств, якщо вони можуть придушити (обмежити) конкуренцію. У разі порушення таких вимог можлива ліквідація компанії, яка є порушником. Підставою для цього є поданий антимонопольним органом позов.

У Законі про фінансові ринки терміна монополістичної діяльності немає. Але умовний поділ монополій на дві категорії все-таки існує. До першої категорії відносяться зловживання з боку компаній і використання свого домінуючого положення, а до другої – монополістичні угоди структур, що обмежують конкуренцію. При цьому в законі обговорена заборона, що оформлення угод або виконання узгоджених дій компаніями, органами муніципального управління та іншими суб’єктами України заборонено.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: