Міжнародний ринок позичкового капіталу: структура та сутність

Структура сучасного ринку включає в себе грошовий ринок, ринок капіталів і ринок похідних активів (деривативів). Кожен з них має свої особливості:

– міжнародний грошовий ринок – інструмент, який представляє собою короткострокові кредитні угоди на термін до року. Сюди ж можна віднести євровалютні ринок;

– міжнародний ринок капіталів формується з кредитів, що мають середньо- і довгостроковий характер. Сюди ж відносяться середньо- і довгострокові ринки цінних паперів (первинні і вторинні);

– міжнародний ринок активів похідного характеру ділиться на кілька груп:

стандартні (традиційні) інструменти – опціони, ф’ючерси і форварди;
гібридні – активи змішаного типу, в яких є елементи тих же опціонів, ф’ючерсів і форвардів. Основна мета таких інструментів – хеджування ризиків;
фінансові інструменти – контракти РЕПО і свопи.

Крім цього, ми розглядаємо міжнародний ринок умовно ділиться на:

– національні ринки;
– регіональні ринки;
– фінансові центри міжнародного значення. До основних центрів можна віднести Лондон, Токіо, Цюріх, Сінгапур та інші.

Як уже згадувалося, головна ланка ринку судних капіталів – європейський ринок. Слово «європейський» не означає, що ринок не виходить за межі Європи. Йдеться про те, що конкретна валюта (фунт, марка, долар США та інші) знаходиться на рахунках зарубіжних банківських установ. При цьому гроші на рахунках можуть використовуватися для надання позик.

Одним з найпопулярніших став ринок євродоларів, розвитку якого сприяло декілька факторів:

– в 1958 році валютне регулювання в США мало на увазі утримання процентних ставок на зниженому рівні. Одночасно з цим банки Європи, навпаки, пішли на зниження ставки. Це призвело до того, що капітал почав перетікати з США в Європу;

– активне зростання експорту з Європи в США, відновлення економіки європейських країн, активні військові асигнування – все це призвело до наповнення американською валютою країн, що знаходяться за межами США;

– підвищення дефіциту платіжного балансу в Сполучених Штатах призвело до необхідності додаткової емісії американської валюти. При цьому долари США виявилися на європейському ринку.

Євроринок умовно ділиться на кілька видів:

– ринок короткострокових еврозаймов. Його сутність – у приміщенні банківськими установами депозитів в інших банках. Останні, в свою чергу, передавали кошти першокласним позичальникам з метою поповнення оборотного капіталу ТНК або отримання коштів для здійснення зовнішньоторговельних операцій;

– єврокредити, мають середньо- і довгостроковий характер. Такі позики, як правило, надаються в двох формах – ролловерние і стенд-бай. У першому випадку банк-кредитор видає гроші відразу після укладення договору. У другому випадку кредітодадатель повинен передавати необхідну суму частинами протягом всього часу дії угоди. Це може бути термін від трьох місяців (найкоротший) до 12 місяців. Для кожного з позик встановлюється своя процентна ставка, яка може змінюватися при зміні ставки ЛІБОР.

Вже з 80-х років стали популярними євроноти, що представляють собою боргові активи з мінливою ставкою відсотка (грунтувалася на ставці Лібор). Незважаючи на те що євроноти були короткостроковими борговими паперами, їх часто застосовували для видачі середньострокових позик.

Таким чином, євроринки позитивним чином вплинули на розвиток міжнародного позичкового ринку. З негативного можна виділити лише той факт, що у валютних органів стало менше можливостей контролювати два види ринків – капіталів і валют. Також вони втратили можливість проводити кредитно-грошову політику через сильну залежність від фінансової політики країн-лідерів.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Біржа: визначення