Міжнародні економічні відносини

Міжнародні економічні відносини (скорочено – МЕВ) – комплекс економічних зв’язків, що виникають між державами, регіональними угрупованнями, транснаціональними корпораціями та іншими великими гравцями ринку. До таких зв’язків зараховуються торгові, інвестиційні, інформаційні, фінансові види відносин. Біля витоків МЕВ лежать поділ праці і тенденція до глобалізації.

Ключова роль у координації МЕВ належить інтернаціональним фінансовим організаціям, наприклад, Міжнародного Валютного фонду. В результаті міжнародного поділу праці МЕВ розподіляються по трьох полюсів економічного розвитку: Північноамериканський, Західноєвропейський і Азіатсько-Тихоокеанський.

Основні ознаки МЕВ

МЕВ є продовженням економічних відносин локального рівня, однак, з кількісними показниками зовсім іншого масштабу. Притому МЕВ зберігають приналежність до ринкової економіки, а, отже, підкоряються її принципам.

До числа ознак приналежності МЕВ до ринкової економіки можна віднести наступні:

На МЕВ діють класичні закони попиту і пропозиції.

Для МЕВ властива вільна конкуренція.

Обмін товарами (як і, наприклад, переміщення робочих ресурсів) обумовлений грошовими потоками.

Фундаментальний принцип МЕВ – поділ праці.

Кожен з учасників МЕВ характеризується економічною відособленістю.

За розвитком МЕВ стежать інтернаціональні структури (наприклад, Світова організація торгівлі – СОТ).

У сфері МЕВ можлива монополізація – в тому випадку, якщо збут одного з видів товару сконцентрується в руках конкретної держави.

форми МЕВ

Виділяють 6 основних форм міжнародних економічних зв’язків:

1. Світова торгівля – найстаріша форма міжнародних відносин, але в той же час вона є і найбільш розвивається – за темпами зростання вона перевершує, наприклад, промислове виробництво. Цікаво, що основною характеристикою світової торгівлі вважається її нерівномірність – 70% її обороту припадає на розвинені країни, а з них понад 40% – на європейські держави. Класифікувати міжнародну торгівлю прийнято по об’єкту – виділяються торгівля продуктами, машинами, сировиною, послугами.

2. Кредитно-фінансові відносини. Ця форма більш молода – вона включає в себе капіталовкладення і міжнародні кредити. До Другої Світової війни основними експортерами капіталу були розвинені країни Європи – Великобританія, Франція, а імпортерами – колонії цих країн, наприклад, французька Гвіана. Зараз же 70% всього обсягу обміну грошима доводиться на розвинені країни, залишок – на країни, що розвиваються, в тому числі країни СНД.

3. Міжнародні послуги. Перш під міжнародними послугами малися на увазі тільки транспортні послуги, однак, за останні десятиліття з’явилися і нові види – рекламні, інженерні, фінансові. Питома вага міжнародних послуг в МЕВ за вартістю – приблизно 20%. Більше 80% всіх міжнародних послуг на даний момент виявляється розвиненими державами Заходу.

4. Виробниче співробітництво має на увазі міжнародну спеціалізацію і подетальное виробництво. Завдяки виробничому співпраці в виготовленні одного виду товару може бути задіяно відразу кілька країн – одна поставляє сировину, друга виготовляє деталі, третя займається складанням. Перевага виробничого співробітництва полягає в максимально ефективному використанні наявних ресурсів.

5. Науково-технічні зв’язки як форма МЕВ обумовлені НТР. Виражається ця форма МЕВ в обміні новітньої технічною інформацією та купівлі-продажу розробок, а також у спільній реалізації проектів. У науково-технічних зв’язках як формі МЕВ процвітають країни Західної Європи і США.

6. Міжнародний туризм. Сюди входять послуги з доставки туристів в країну призначення, пропозиція готелів і харчування. Міжнародний туризм є важливим не тільки для розвинених країн (Іспанія), але і для країн, що розвиваються (Хорватія, Кіпр). Для багатьох з країн, що розвиваються міжнародний туризм – основне джерело доходу.

Посилання на основну публікацію