Міжнародна рахункова грошова одиниця

Міжнародна рахункова грошова одиниця – штучно сформована валюта, що застосовується для створення умовного масштабування з метою зіставлення грошових одиниць різних країн світу і чіткого порівняння поточних пропорцій між ними.

Міжнародна рахункова грошова одиниця – сполучна ланка між різними суб’єктами світового ринку. Вона впливає не тільки на економіку однієї країни, а й на світове господарство в цілому. Ось чому основна мета багатьох міжнародних інститутів – розробити чітку стратегію впровадження міжнародних розрахункових одиниць в світову економіку.

Міжнародна рахункова грошова одиниця – умовна валюта, сформована міжнародними структурами для обчислення і порівняння економічних параметрів і їх застосування в якості офіційного еталона для різних валют. Найбільшого поширення набули такі «рахункові валюти», як СДР, євро і екю.

Міжнародна рахункова грошова одиниця: СДР

Процес створення спеціальних прав запозичення (СПЗ) збігся з початком розвитку процесів скасування офіційної ціни золота, тобто його демонетизації. Дорогоцінний метал був усунутий з валютної системи в цілому, перестав брати участь в кредитних відносинах і розрахунках між різними країнами. У 1960-му році було висунуто пропозицію створити наднаціональну валюту, яка б допомогла регулювати існуючі грошові потоки.

МВФ з початку 1970-го запустив випуск так званих спеціальних прав запозичення. За своєю суттю СДР – це кредитний резервний актив, завдання якого – здійснення виплат за зовнішніми боргами на міжнародному рівні, а також нормалізація рівня сальдо платіжних балансів.

СДР – якісна система безготівкових рахунків. Володіти СДР можуть будь-які учасниці системи, міжнародний валютний фонд, а також інші суб’єкти, наприклад, емісійні банківські установи. Останні, в свою чергу, можуть виконувати завдання для кількох членів МВФ одночасно. Що стосується приватних осіб, то вони можуть використовувати СДР виключно для розрахунку суми договору, наприклад, для обчислення номіналу акцій та інших цінних паперів.

Міжнародний валютний фонд має право надавати країнам-учасницям активи у вигляді СДР для покриття потреб в поповненні поточних резервних активів (видається в міру необхідності).

На СДР покладалася важлива задача – стати «мостом» при переході від золотовалютного стандарту до більш простій системі СДР. Вважалося, що спеціальні права запозичення будуть повноцінною альтернативою американському долару, золота та інших платіжних засобів.

Мета створення СДР – стабілізувати світову економіку після переходу, істотно знизити наслідки порушення рівноважного стану платіжних балансів, також запобігти поширенню диспропорцій, що з’являються з-за таких порушень.

У перші роки формування міжнародної лічильної грошової одиниці (СДР) здійснювалася до дорогоцінного металу (золота). Умовний курс СДР становив близько 0.889 грам металу, що дорівнювало ціні одного американського долара (в прив’язці до того ж золота). Але в 1976 році після підписання Ямайської угоди Статут МВФ був переглянутий, і золотомонетний стандарт пішов в минуле. З’явилася нова система, заснована на закріплених валютних курсах, яка внесла певні корективи в роботу СДР.

За новим Статутом МФВ визначення величини СДР відбувалося з урахуванням спеціальної «кошика», в яку входили головні валюти світу – євро, японська ієна, американський долар і фунт стерлінгів Великобританії. При цьому кожна з грошових одиниць бралася у своєму ставленні, що залежить від цілого ряду показників – застосування валюти в якості резервної іншими державами, частки експорту на світовому ринку і так далі.

Вже з початку 2000-х років (з 2001 по 2005) в кошику СДР питома вага валют розподілився в наступному відношенні – євро (29%), фунт стерлінгів (11%), американський долар (45%) і японська ієна (15%) .

Крім цього, внесені до статуту МВФ зміни дозволили:

– застосовувати СДР в торгових операціях між країнами, заснованих на взаємних домовленостях;
– використовувати СДР в ролі застави для отримання кредиту;
– користуватися отриманими лімітами спеціальних прав запозичення з метою компенсації поточного дефіциту в платіжному балансі.

Вже через деякий час було визнано, що СДР повністю замінило золото і основні грошові одиниці при проведенні розрахунків різних держав з МВФ. При цьому обсяг використання СДР був збільшений в рази. Що стосується емісії спеціальних прав запозичення, то ці функції бере на себе МВФ, а країни-учасниці зобов’язуються купувати СДР в обсягах, які встановлюються валютним фондом.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Нематеріальні активи