Міра вартості

Міра вартості – одна з функцій грошей, яка допомагає виміряти і виразити вартість речі в грошовому еквіваленті, привласнюючи їй таким способом форму ціни. Основні призначення даної функції – вимір і вираз вартості товару. З позиції логіки це пояснюється тим, що ціну речі неможливо виразити по-іншому, ніж просто порівняти її з іншим товаром (останній повинен мати загальновизнану вартість).

Міра вартості – функція, вплив якої не залежить від бажання уряду тієї чи іншої країни. Масштаб ціни є вираженням вартості товару (речі) і має юридичний характер.

Міра вартості: історія, основи формування

У більшості наукових робіт, які вивчають міру вартості і особливості її формування, основний упор робиться на золото. Вважається, що основна функція металу – забезпечити грошовий вираз ціни всіх товарів, зробити їх кількісно і якісно порівнянними між собою. Згодом для простоти звернення суспільство відмовилося від золота, передавши функцію міри вартості зручнішому еквіваленту – грошей.

У кожній країні світу встановлена ​​своя міра вартості (масштабування цін). Наприклад, в Сполучених Штатах мірою вартості виступає національна валюта (долар США), в Мексиці – це песо, в Росії – рубль, в Японії – ієна і так далі. Завдяки національним грошовим одиницям, можна виміряти вартість всіх речей, аналогічно тому, як в кілограмах і метрах проводиться вимірювання ваги і довжини. Так проявляється одна з здібностей грошей – виступати в ролі заходи вартості речей, а також в якості посередника при визначенні вартості товару.

У період, коли паперових грошей ще не було, а в якості їх заміни використовувався звичайний товар, було забезпечено одноразова поява еквівалентної ціни у грошових одиниць товару з урахуванням законів вартості. При цьому як у речей, які виступають об’єктами угоди, так і у грошей є загальна база для порівняння – абстрактну працю. За допомогою функції міри вартості товар можна співвідносити до грошей, як загального еквіваленту.

Для вирішення таких завдань важливо правильно вибрати масштаб цін, а саме об’єкт вираження вартості товару в грошах. Цей масштаб являє собою зафіксоване в тій чи іншій країні вагове відношення золота (грошового металу) до внутрішньої валюті (національній грошовій одиниці). В епоху товарного виробництва грошові знаки дозволяли обмінюватися на різних ринках (всередині держави і на міжнародній арені). У процесі переходу до невещной валюті дана функція нівелюється, адже кредитні кошти несуть лише представницьку функцію, тобто є рахунковими грошима.

Сьогодні валюта США (долар) може виконувати дві функції – міри ціни, а також кошти звернення. Але таке було можливо не завжди. Наприклад, в епоху колоніальної Америки основною грошовою одиницею був іспанський долар. З іншого боку, в якості міри вартості (для вимірювання масштабу ціни) застосовувався фунт стерлінгів. Змістити фунт з «п’єдесталу» американського долара вдалося лише після відходу з-під сфери впливу Великобританії.

У 1972 році з’явився закон, згідно з яким була запущена десяткова монетна система. Нововведення було добре продумано і зручно для людей, але, незважаючи на це, багато хто боявся змін. Ось чому процес заміни «британської» міри вартості був вельми тривалим. При цьому засновникам США все-таки вдалося зробити основною валютою американський долар. Остаточний же перехід до долара США, як основну міру вартості, був здійснений тільки після закінчення Громадянської війни в Америці. До цього мірою вартості виступали різні грошові одиниці – леви, шилінги, долари і так далі.

Відомі періоди, коли гроші не були мірою вартості (навіть в періоди активного обігу всередині країни). Наприклад, такий факт мав місце в Китаї з 1939 по 1949 роки. В ті часи китайські підприємці виробляли розрахунки в американській валюті, хоча для внутрішніх торговельних операцій використовувалися внутрішні гроші.

Завдяки такому підходу, економічні розрахунки і обчислення можна було робити за допомогою стабільної (фіксованою) міри вартості. Використовувати для цих цілей внутрішню валюту було неможливо, адже її курс постійно знижувався. Більшість товарів при цьому мало дві вартості. Одна з них була виражена в китайській валюті, а друга – в доларах США. При цьому перерахунок цін проводився щодня з урахуванням змін поточного курсу доларів США. У підсумку вартість товарів в китайській валюті постійно зростала, а друга (виражена в американських грошах) залишалася на незмінному рівні.

На реальному прикладі ми розглянули поділ двох основних функцій грошей. По-перше, вони виступають як засіб обігу. По-друге, є мірою вартості. Такий варіант цілком виправданий, коли має місце суттєвий приріст інфляції. 

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Неплатоспроможність