Методи визначення митної вартості товару

Методи визначення митної вартості товару – група способів, що дозволяють з максимальною точністю обчислити митну ціну продукції, що ввозиться з-за кордону продукції (товару). На сьогодні обчислення вартості проводиться одним з перерахованих нижче методів – резервним, складанням або вирахуванням вартості, за ціною операції з однорідними, ідентичними або ввезених товарів.

Методи визначення митної вартості: сутність та особливості

В основі митної вартості лежить податкова база, призначена для обчислення загальної суми ПДВ і мита. На практиці митні платежі – це близько 50% дохідної частини бюджету країни, тому органи митного контролю намагаються завищувати ціни на імпортний товар для збільшення обсягу митних виплат. По ряду груп продукції, що ввозиться митна вартість (ТС) може перевищувати міжнародну вартість цих же товарів.

На сучасному етапі є шість основних методик, які застосовуються для обчислення ТС. При цьому на практиці вони можуть застосовуватися тільки послідовно, тобто кожен наступний спосіб розрахунку береться за основу, коли неможливо використовувати попередній. Шоста методика є резервною. Її особливість в тому, що розрахунок митної ціни проводиться з урахуванням вартості продукції вже на внутрішньому ринку країни.

Так, до основних методів визначення ТЗ можна віднести:

1. Метод перший – за вартістю операцій (угод) з ввезеної продукцією (товарами). На сьогодні це найбільш популярний спосіб розрахунку ТС. Обчислення необхідної вартості проводиться по простому алгоритму – підсумовуються такі показники, як вартість товару всередині держави, де товар був зроблений (по інвойсу) та сумарні витрати на доставку об’єкта до кордону України. Сумарна величина – основа для обчислення ПДВ і мита.

2. Метод другий – за ціною операції з аналогічними показниками продукції (товарами). В даному випадку за базову величину для розрахунку митної ціни приймається вартість операцій з такими ж (як і для товарів, що ввозяться) товарами.

3. Метод третій – за ціною операції з однорідними товарами. За своєю структурою даний спосіб розрахунку майже ідентичний з другим методом. Різниця полягає лише в понятті «однорідності» товарів. Останні, як правило, не належать до ідентичним, але мають ряд схожих характеристик і мають у своїй структурі групи подібних елементів. Завдяки цьому однорідні товари здатні нести ту ж функціональність, що і оцінювана продукція, а також бути взаємозамінними.

4. Четвертий метод – на базі вирахування ціни. В основі методики лежить вартість, за якою ввозиться або однорідна продукція була реалізована в найбільших обсягах на території України в незміненому стані (без яких-небудь доопрацювань). При цьому вартість береться не в чистому вигляді – з неї віднімаються витрати, які характерні виключно для ринку України і не повинні бути частиною митної ціни. До таких можна віднести прості витрати, пов’язані з реалізацією і транспортуванням, митні збори і так далі.

5. П’ятий метод – на базі підсумовування ціни. Особливість способу полягає в обліку витрат, що мають місце при виробництві продукції. До отриманого значення підсумовуються витрати і доходи, характерні для реалізації товару на внутрішньому ринку України. На практиці ця методика досить складна, так як рідко хто з постачальників погоджується пред’явити калькуляційні розрахунки за собівартістю товару. Навіть якщо дані і вдається їх отримати, то документи ще необхідно перевести на російську мову.

6. Шоста методика резервна і використовується тільки в тій ситуації, коли описані вище методики по тій або іншій причині застосувати не виходить. Резервний спосіб має в своїй основі розрахунки і експертні оцінки, які ґрунтуються на вартості операцій по продукції, що ввозиться. Тут, як правило, застосовується ціна, сформована на базі фактичних оцінок, тобто за тією вартістю, яка є основною для реалізації товару на території України з урахуванням діючої конкуренції.

ПОДІЛИТИСЯ: