Метод ЛІФО: основні види, плюси і мінуси, перспективи

Крім класичного методу розрахунку при обліку ТМЦ можуть застосовуватися і його різновиди. Наприклад, затребуваний метод нормативного обсягу ТМЗ і методика ЛІФО для роздрібної сфери торгівлі. Перший спосіб розрахунку застосовується для обліку нормованого мінімуму ТМЗ сировинної продукції (наприклад, металів, зерна і так далі). Що стосується обліку залишилися товарно-матеріальних запасів, то ця робота робиться із застосуванням іншої методики.

В основі методу лежить твердження, що в кожної компанії є певний обсяг товару (сировинних ТМЗ). Якщо цей обсяг опускається нижче певної межі, то отриманий підприємством дохід спрямовується на відновлення наявних запасів.

На відміну від звичайної методики ЛІФО (при нормативному методі розрахунку), дохід від переміщення шарів до уваги не береться. Якщо розглядати тривалий період часу, то нормативний метод – можливість отримати на виході точнішу і консервативну оцінку прибутку.

Другий метод ЛІФО (для роздрібної сфери торгівлі) має на увазі застосування в розрахунках індексу роздрібних цін. На практиці саме він застосовується в першу чергу для оцінки запасів підприємства. Після цього поточні витрати знижуються обернено пропорційно збільшенню вартості продукції за індексом вартості. У таких випадках допускається порушення чинних правил, тобто розрахунок індексу виробляє бухгалтерія, а не організація з питань внутрішніх справ, як це відбувається зазвичай.

Метод ЛІФО має свої переваги і недоліки, які добре відомі в процесі експлуатації. Так, застосування методу – можливість отримати прибуток в умовах інфляції (істотного приросту цін) і знизити базу оподаткування, а саме податки на прибуток компанії.

Якщо підприємство має стабільний запас товарно-матеріальних цінностей в складських приміщеннях, то використання методу ЛІФО дає певні плюси. Крім цього, в цьому способі товарні залишки включені в податкову базу при обчисленні податків на майно, що дозволяє при обчисленні самого податку застосовувати більш низькі ціни на товари.

З іншого боку, у методу ЛІФО є і недоліки. Так, він не дуже вигідний для компаній, які планують залучити в свій бізнес прямі інвестиції. Пояснюється це тим, що застосування методу в період зростання цін може привести до зниження фінансових показників підприємства та, як наслідок, зменшити фінансову привабливість організації для потенційних інвесторів. Якщо ж ціни, навпаки, знижуються, то застосування методу ЛІФО дозволяє показати в звітності вищий дохід.

Є і ще один недолік. У разі застосування методу інформація за собівартістю, яку показує фірма в звіті, не збігається з реальною ситуацією. Ось чому застосування цього методу на сучасному етапі обмежується тільки податковим обліком.

склад продукцііДо 2015 року в податковому обліку працювало чотири основних способи оцінки купленої продукції, а також наявних матеріалів та сировини:

– метод обчислення за середньою ціною;
– метод обчислення за ціною одиниці продукції або наявних запасів;
– метод розрахунку по часу покупки товару (ФІФО);
– метод розрахунку за ціною останніх зроблених покупок.

Всі перераховані вище методи знайшли своє відображення в статтях 254, а також 268 НК РФ.

Що стосується бухгалтерського обліку, то в ньому є тільки три методи оцінювання:

– метод обчислення за середньою ціною;
– метод обчислення за ціною одиниці продукції або наявних запасів;
– метод розрахунку по часу покупки товару (ФІФО).

Спосіб розрахунку ЛІФО в бухгалтерському обліку відсутня.

Метод Lifo в бухгалтерському обліку втратив попит, адже його застосування не актуально при регулярному зниженні цін (дефляції). У такій ситуації спочатку списується товар за нижчою ціною, що в підсумку призводить до істотного завищення собівартості товару і більш високого прибутку. Але така ситуація буває рідко, тому застосування методу на практиці недоцільно.

З іншого боку, повне скасування методу в податковому обліку стає причиною зміни податку на прибуток. Причина – висока собівартість товару в умовах інфляції і більш низький дохід. Відповідно, розмір податку також знижується. Такий стан речей не влаштовувало податкові структури. Є думка, що саме цей фактор привів до вирішення остаточно скасувати метод ЛІФО. Другою можливою причиною стало спрощення процесу обліку, тобто зниження числа методик списання матеріально-виробничих запасів.

...
ПОДІЛИТИСЯ: