Метод капіталізації доходів

Для оцінки компанії може використовуватися кілька ефективних способів, одним з яких є метод капіталізації доходів.

Методи оцінки компанії

Його особливість – максимальна ефективність, коли по роботі компанії в конкретний проміжок часу можна зробити аналіз щодо перспектив її розвитку і рівнем доходу в майбутньому. У разі, коли планується різка зміна рівня прибутку, то більшу ефективність матиме метод дисконтування.

Загальна формула оцінки ціни за методом капіталізації доходу:

Оцінка вартості = грошовий потік (чистий дохід) / коефіцієнт капіталізації

Реалізація методики капіталізації доходів має на увазі виконання наступного алгоритму:

  • 1. Підготовка фінансової звітності. Для початку потрібно отримати або підготувати звітність підприємства за останні 5 років і більше (в тому числі і за останні 12 місяців).
  • 2. Коригування підготовлених документів. На даному етапі проводиться перегляд фінансової звітності з метою усунення помилок по відношенню до вимог GAAP.

Документи GAAP

Така робота дозволяє нормалізувати наявні дані і привести їх у відповідність з реальним станом підприємства. Що стосується необхідних коригувань, то вони можуть бути наступними:

  • – виправлення помилок, що стосуються основних правил бухгалтерського обліку GAAP, в тому числі і ті, які необхідні для певних галузей діяльності. Наприклад, такі правки потрібні банкам, виробникам газу або нафти, будівельним компаніям і так далі;
  • – виправлення помилок, що впливають на кінцеві результати розрахунків щодо зайвих або дефіцитних активів компанії;
  • – виправлення помилок, що стосуються розміру особистого прибутку менеджерів. Тут важливо звертати увагу, наскільки занижений або завищений рівень доходу співробітників підприємства.

3. Розрахунок федерального або місцевого похідного податку. Важливо, щоб всі описані вище коригування, здійснювалися на прибутку до основі. Отже, перед коригуванням даних, необхідно підсумовувати чистий прибуток компанії за певний період і виплачені нею податки. Тільки після цього можна вносити поправки. Уже після коригувань резерви для погашення місцевих (федеральних) податків можна розраховувати на базі виправленої прибутку до оподаткування.

При розрахунку податку одна з головних задач – використання податкових ставок на момент оцінки. Тільки так можна добитися найкращого відображення прогресивного характеру цих ставок. Головна помилка на даному етапі – нарахування податку на вже скоригований прибуток за максимальний відсоткам та без урахування менших ставок (як правило, використовуються при мінімальних рівнях прибутку компанії). Наприклад, якщо корегована прибуток підприємства до вирахування всіх податків була менше 50 тисяч доларів, то ставка податку складе 15%. Якщо ж дохід компанії перевищує суму в 50 тисяч доларів, то і податкові внески будуть вище.

У разі, коли капіталізований потік коштів являє собою чистий дохід, то гроші, які використовуються для здійснення податкових платежів, повинні відображати два види податків, як відкладені, так і поточні. Якщо ж капіталізовані кошти являють собою чистий грошовий потік, то враховувати відкладений податок не потрібно.

З іншого боку, відкладений податок найбільш важливий, якщо борги компанії продовжать своє зростання найближчим часом. Таке може статися при виконанні двох основних умов:

  • – компанія продовжить своє зростання і в майбутньому,
  • – керівництво підприємства зможе отримувати додаткові вигоди з позитивного податкового режиму в найближчі кілька років.

На цьому ж етапі необхідно розрахувати два види податків:

  • – на основі ставок покупця (якщо параметри відомі);
  • – для безподаткових підприємств. Тут необхідно виконати ряд простих кроків – обчислити доподатковий коефіцієнт капіталізації, використовувати при розрахунку реальну податкову ставку, розрахувати податок на прибуток з урахуванням найбільшої індивідуальної ставки прибуткового податку, визначити ціну компанії на базі поточної прибутку (без урахування податків), розділити прибуток до оподаткування на більш високий відсоток капіталізації.

4. Коригування прибутковості компанії з урахуванням чистого прибутку і приведення її до чистого грошового потоку (в разі, коли в цьому є необхідність). Такий крок необхідний в тому випадку, коли мова йде про розрахунок чистого фінансового потоку (а не чистого доходу, як це відбувається зазвичай). При розрахунках обов’язкове застосування капіталізації чистого прибутку.

5. Розрахунок коефіцієнта капіталізації. Тут важливо враховувати кілька основних параметрів:

  • – коефіцієнт капіталізації – це, як правило, похідна від ставки дисконтування. При цьому остання може розраховуватися із застосуванням методу САРМ або кумулятивної методики (якщо є гарне підприємство для порівняння);
  • – потік прибутку, який підлягає капіталізації, є чистої дохід. Отже, розрахунок коефіцієнта капіталізації повинен проводитися з урахуванням чистого доходу або ж за допомогою редагування коефіцієнта капіталізації для чистого фінансового потоку.

Коефіцієнт капіталізації

6. Визначення тимчасового параметра (буде використовуватися в якості базового) для майбутньої капіталізації. Тут можна вибрати один з декількох варіантів:

  • – всі операції, які відбувалися протягом останнього року;
  • – всі операції, які планується провести в наступному році;
  • – середній параметр по операціях за останні роки (3-5 років);
  • – норму чистого доходу (якщо найближчим часом планується розширення компанії в різних сферах діяльності).

7. Розрахунок капіталізації доходу.

Тут використовується така формула:

Оцінка загальної ціни підприємства = Скоригований потік прибутку / Коефіцієнт капіталізації

У разі, коли фінансові потоки або дохід компанії мають негативну або близьку до нуля величину, то даний параметр не можна використовувати для оцінки вартості підприємства. Виходу тут два – застосувати інший підхід при оцінці компанії або ж взяти для розрахунків іншу ставку капіталізації.

8. Перевірка коректності розрахунків. Після завершення всіх розрахунків, необхідно перевірити результат «на здоровий глузд». Тут основне завдання – перевірити ще раз дані на факт наявності формальний або логічних похибок в розрахунках. На цій стадії важливо визначити попередню вартість підприємства.

9. Розрахунок приблизної величини надлишкових або вже недійсних активів компанії. У процесі розрахунку можуть знадобитися редагування для наступних показників:

  • – надлишкових активів. Підприємство може вкладати кошти в капітал, що забезпечує мінімальний рівень життєдіяльності компанії. Наприклад, керівництво може притримати в руках підприємства певну готівку або нерухомість для подальшого розширення бізнесу;
  • – недійсних активів. У підприємства можуть бути активи, які не потрібні для ведення поточної діяльності. Наприклад, компанія з рекламного бізнесу може купити і утримувати муніципальні облігації;
  • – нестача (дефіцит) активів. Компанія може відчувати брак якихось матеріальних засобів, які потрібні для роботи, або ж мати операційні борги, які виснажують бізнес (наприклад, непогашені до оплати рахунки).

 

При виявленні нестачі або надлишку активів, необхідно провести наступні процедури:

  • – виконати повний перегляд фінансового відліку компанії і його перерахунок, але вже без урахування зайвих активів;
  • – капіталізувати підрахований заново дохід або грошовий потік;
  • – визначити ринкову ціну зайвих або неопераційних матеріальних цінностей, які довелося виключити зі звіту ще на другому кроці;
  • – прийняти рішення, чи потрібно підсумувати описані вище активи до загальної ціною підприємства.

10. Переглянути ціну компанії з урахуванням потенційних знижок за ліквідність або неповного (неконтрольного) пакета акцій.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: