Мена: визначення

Мена – особлива форма угоди, учасники якої виступають в ролі власників майна. Умови міни закріплюються у відповідному договорі, який повинен неухильно виконуватися кожною зі сторін.

Сутність і історія появи міни

Угоди мени полягають в бізнесі (між підприємствами), в сфері нерухомості (між двома власниками квартир або будинків), в звичайному господарстві (стандартний товарний обмін) і так далі. Сутність міни проста. Тут власність (майно) від однієї сторони угоди переходить до іншої сторони не безоплатно, а в обмін на зустрічне об’єкт угоди. В якості учасників договору міни можуть виступати звичайні громадяни і підприємці (юридичні особи).

Головна відмінність міни від продажу полягає в тому, що в останньому випадку майно змінюється на інший товар, а не на готівкові гроші. Як наслідок, при здійсненні угоди речове право діє для однієї зі сторін, а для іншого – приватне право, що має на увазі отримання еквівалентної ціни за об’єкт угоди. Що стосується міни, то тут для обох сторін угоди має місце речове право.

Поняття реального (речового) договору з’явилося ще за часів римського права. Перші угоди не мали на увазі обов’язкової передачі об’єкта угоди в обмін на інше майно. Але якщо одна сторона договору виробляла товар для подальшої передачі, то могла вимагати аналогічних дій і від іншої сторони.

У такій формі міна була відома в прусському і австрійському законах, а також загальнонімецькому праві. Що стосується французького варіанту міни, то в ньому після оформлення угоди сторони брали зобов’язання передавати обумовлений в угоді майно. У свою чергу, відповідальність при оформленні міни була багато нижче, ніж при укладанні стандартної угоди купівлі-продажу.

У Росії до 18 століття великою популярністю користувався обмін маєтками і іншим великим майном. Але в 1714 році на мену майна була накладена заборона з основною метою – виключити плутанину при передачі об’єктів у спадок. У 1786 році відповідне правило було закріплено на законодавчому рівні. Зокрема, в статті одна тисячі триста сімдесят чотири з’явилася норма, згідно з якою міна нерухомим майном була заборонена. Але було в цьому законі кілька винятків:

– дозволялося проводити обмін казенними землями;

– допускалося розмежування земель за домовленістю сторін шляхом складання так званих Променя актів.

Переваги таких угод було в тому, що промо можна було здійснювати без особливих формальностей і виплати кріпаків мит;

– з дозволу керівних органів можна було мінятися землями на сусідніх ділянках.
Крім цього, допускалася міна земель малоросійських козаків, лютеранських і римсько-католицьким церков і так далі.

...
ПОДІЛИТИСЯ: