Кредитор останньої інстанції: визначення

Визначення терміна

Кредитор останньої інстанції (lender of last resort) – центральний державний банк, який виконує функції з підтримки кредитних установ в кризових ситуаціях, у яких стався значний відтік коштів. Надаючи стабілізаційні кредити, Нацбанк підтримує стабільність банківської системи, яка була б порушена в разі банкрутств банків. Запобігши крах конкретного банку, Нацбанк тим самим захищає інтереси вкладників і акціонерів.

У США кредитором останньої інстанції є Федеральний резервний банк, ФРС (Federal Reserve Bank, FRB).

В Україні – Нацбанк.

Банки – учасники нижнього рівня банківської системи можуть отримувати позики з боку учасника верхнього рівня для підтримки резерву або для великих або позапланових виплат. Тому Нацбанк називають кредитором останньої інстанції – так як ця установа на рівень вище. Крім того, відповідно до банківського законодавства, Центральний Банк може кредитувати тільки кредитні організації нижнього рівня для підтримки їх ліквідності. Останні, в свою чергу, за рахунок отриманих коштів надаватимуть позики фізичним особам і компаніям. Разом, розподіл грошей йде від самого верхнього рівня – до цільового одержувача.

Також Нацбанку  називають «кредитором у критичній ситуації»: тобто, коли інші кредитори відмовили банку в наданні позики.

Функції Нацбанку

Будучи кредитором останньої інстанції, Нацбанк впливає на наступні фактори, від яких залежить стабільність грошово-кредитної політики держави:

  • – Чи впливає на резерви, монетарну політику і необхідний рівень грошової маси,
  • – Запобігання банківської паніки.
  • – Забезпечення комерційних банків резервами, якщо вони не могли отримати їх в іншому місці.
  • – Вирішення проблеми неліквідності або неплатоспроможності банку, збереження його активів.

Під кредитуванням з боку Нацбанку розуміється дисконтування.

Інструменти і методи кредитування останньої інстанції

Виходячи з твердження, що кредитування з боку Нацбанк – це елемент підтримки банківського сектора шляхом тимчасового надання ліквідних активів кредитних організацій в критичній для них ситуації, можна виділити наступні інструменти

впливу на ліквідність:

  • фондові інтервенції (інтервенції на фондових ринках);
  • валютні інтервенції (інтервенції на валютних ринках);
  • депозитно-кредитні інтервенції (інтервенції на ринках позикового капіталу);
  • резервні вимоги.

Концепції кредитора останньої інстанції

Розрізняють дві основні концепції кредитора останньої інстанції:

  • 1) Концепція мезокредітора останньої інстанції (по відношенню до банківського сектору в цілому). Вважається, що центральний банк повинен надавати підтримку всім без винятку кредитним організаціям, що переживають брак ліквідності.
  • 2) Концепція мікрокредітора останньої інстанції (по відношенню до окремих кредитних організацій). Вважається, що мікрокредітор останньої інстанції повинен фінансувати тільки ті кредитні організації, банкрутство яких може негативно відбитися на стані економіки. Отже, такій ситуації не можна допустити. Разом, концепція мікрокредитування передбачає, що фінансування в критичній ситуації розраховане тільки на значущі неплатоспроможні кредитні організації на індивідуальній основі.
...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Пайове свідоцтво