Кредитна політика: визначення

Що таке кредитна політика

Кредитна політика комерційного банку – програма, яка координує спрямованість дій установи в сфері видачі позик клієнтам, яка об’єднує в собі тактику і стратегію банку в області кредитування. Зазвичай розробляється і вдосконалюється вищим керівництвом банку.

Кредитна політика – це сукупність факторів, документів і дій, які визначають завдання та пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації кредитного процесу.

Кредитна політика банку визначає цілі кредитування і містить правила їх реалізації, в тому числі стандарти та інструкції, як методичне забезпечення.

Що визначає кредитна політика

КП формує основні напрями кредитної діяльності:

  • Об’єктивні стандарти і критерії, якими повинні керуватися банківські працівники;
  • Основні дії осіб, приймають стратегічні рішення в області кредитування;
  • Принципи контролю якості кредитної діяльності в банку і роботи служб внутрішнього і зовнішнього аудиту.

Конкретні фінансові інструменти, використовувані банком при здійсненні кредитних угод;
Порядок організації кредитного процесу.

Обов’язкові вимоги банку до позичальника. Дані вимоги пред’являються на етапі розгляду заяви на отримання кредиту або банківської гарантії. Вимоги можуть включати в себе мінімально допустимий ступінь фінансової стійкості потенційного позичальника, розмір власного капіталу позичальника, вимоги до предмету застави та ін.

Цінову стратегію банку – порядок встановлення і визначення розміру плати за кредит: відсотків і комісій банку, можливість зміни ставок за діючими кредитними договорами.
Можуть бути позначені надаються банком позичальникові форми кредитування, цілі кредитування.

Кредитна політика може встановлювати граничні суми лімітів кредитування.

Фактори кредитної політики

КП визначається і формується, виходячи з внутрішньобанківських та зовнішніх економічних чинників. На макрофактори банк вплинути не може, і до них відносяться:

  • політична стабільність держави;
  • економічні особливості регіону, в якому працює банк;
  • стан грошового ринку країни;
  • рівень конкуренції в банківському середовищі;
  • обмеження на обсяг кредитних операцій, що встановлюються законодавчо.

У той час як на внутрішні чинники фінустанови (мікрочинники) можна впливати і за допомогою їх регулювання самостійно формувати й удосконалювати свою кредитну політику у міру потреби.

До микрофакторов відносяться:

  • потенційна і існуюча клієнтські бази,
  • кваліфікація персоналу,
  • спеціалізація фінустанови і його ліквідність.
  • забезпечення банківського персоналу необхідними інформаційними та робочими матеріалами;
  • процентна політика банку в області видаваних кредитів;

Цілі кредитної політики

Розробка і проведення банком кредитної політики повинні бути спрямовані на досягнення наступних цілей:

  • допускати тільки такий характер ризику, який дозволяє створювати активи високої якості і забезпечувати постійний цільовий рівень прибутковості;
  • забезпечувати якість кредитного портфеля банку;
  • високоприбуткове розміщення пасивів банку в кредитні продукти;
  • надавати позики на фінансування економічно перспективних, рентабельних проектів, відповідних стратегічним цілям банку;
  • сприяти розвитку довгострокових відносин з клієнтами, які приносять дохід;
  • дотримуватися розумний баланс між прибутковістю і ризиком: уникати використання висококонкурентних, але невиправданих методів кредитування.

Вимоги до кредитної політики банку

Перегляд політики кредитні організації проводять, як правило, не рідше разу на рік.
Кредитна політика банку не повинна суперечити загальному напрямку економічного розвитку держави. Встановлюючи КП, банк повинен враховувати:

  • вимоги Нацбанку і законодавства,
  • місії і цілі, прийняті в банку,
  • концепцію по управлінню ризиками.
Посилання на основну публікацію