Контракти зовнішньоторговельні

Контракти зовнішньоторговельні – це торгові домовленості двох або кількох суб’єктів комерційної діяльності на міжнародному ринку, створені з метою виникнення, зміни та припинення діяльності в торговельній сфері. Суб’єкти, які підписують такі контракти, знаходяться під юрисдикцією окремих держав. Зовнішньоторговельний контракт поставки складається відповідно до уніфікованими правилами юридичної документації та містить в собі умови, які передбачають торговий обмін тими чи іншими видами товарів або послуг.

Сторони зовнішньоторговельного контракту укладають домовленість, відповідно до якої сторона-експортер приймає на себе зобов’язання виконати поставку певного товару в чітко обумовлені терміни, а сторона-імпортер зобов’язана прийняти товар і заплатити за нього обумовлену суму.

Форми зовнішньоекономічний діяльності

  • Торговий бартер.
  • Спільне проведення підприємницької діяльності.
  • Надання різних видів послуг.
  • Співпраця в галузі науки і техніки.
  • Спільна реалізація операцій, пов’язаних з банківською фінансовою сферою.

Всі види перерахованих вище операцій можливо реалізувати тільки при підписанні відповідного договору, умови якого передбачають дану діяльність.

Існування безлічі форм зовнішньоторговельної діяльності передбачає наявність системи уніфікованих юридичних норм, які регулювали б всі аспекти соціальних взаємин в цьому сегменті. Серед таких юридичних норм можна назвати сукупність правил, затверджених Віденської Конвенції Організації Об’єднаних Націй в 1980 році.

При підписанні зовнішньоторговельних операцій все платежі проводяться в іноземній валюті, тому що товар перетинає кордон держави, але це не відноситься до товарообмінних операцій.

Умови зовнішньоторговельного контракту

Під час укладання договору його сторони повинні визначитися з пріоритетністю права їх країн при укладенні договору. Так само необхідно обумовити права і зобов’язання кожної сторони.

Якщо мова йде про контракт купівлі-продажу, то необхідною умовою при його складанні є перехід права володіння від суб’єкта, що продає товар, до суб’єкта, який його купує. Дана умова є відмінною рисою контракту купівлі-продажу від будь-якого іншого виду угоди.

Правила Віденської конвекції почали діяти на території України восени 1991 року. У цій конвенції окремо приділяється увага умовам укладання договорів купівлі – продажу, які підписуються між суб’єктами різних країн. Дана Конвенція регулює право-діяльність сторін, не залежно від того, в яких країнах вони знаходяться, і яка система законодавства там діє. Договір купівлі-продажу може укладатися між юридичними особами, що функціонують одиниці яких знаходяться в різних країнах.

Зміст і структура зовнішньоторговельного договору залежить від того, про який предмет договір укладається. Різні торгові операції передбачають укладення зовнішньоторговельного контракту в різних формах. Але існують єдині загальні вимоги щодо укладення договорів, які сторони зобов’язані враховувати, не залежно від специфіки таких договорів. Тільки при дотриманні цих вимог договір буде вважатися дійсним і вступить в юридичну силу.

При підписанні міжнародних контрактів практично неможливо обмовити в ньому всі можливі приблизні ситуації, тому сторони обходяться лише загальними правилами.

Не знайшли відповідь? Задайте своє питання на сайті спільноти і ти неодмінно отримаєш відповідь. ТИСНИ СЮДИ
...
ПОДІЛИТИСЯ: