Командно-адміністративна модель економіки – це друга за рахунком модель, яка вперше зародилася в стародавньому Єгипті. Вона характеризується тим, що в ній присутній сильний центр і державна власність.
Основні риси:
- Фундаментом економіки є власність держави.
- Ухвалення всіх економічних рішень покладається на державні органи, що реалізують свою діяльність централізовано.
- Держава займається директивним плануванням, тобто самостійно визначає потреби і потреби всіх суб’єктів суспільства (призначає виконавців, постачальників, встановлює норми закупівлі і виробництва, а також приймає всі інші стратегічні рішення).
- Всі наявні в державі засоби виробництва діляться між галузями в розрахунку на довгострокову перспективу.
- Управління господарюючими суб’єктами відбувається з центру на основі Держплану.
- Низька диференціація оплати праці.
- Партійно-бюрократична система встановлює вартість, кількість і асортимент вироблених благ згідно з номенклатурою.
- Активний розвиток промислово-військового комплексу.
- Неможливість впровадження науково-технічних розробок через орієнтацію на кількісні показники виробництва.
Коли виконавча влада зловживає централізацією, в країні розвивається бюрократичний механізм, який негативно відбивається на існуючих економічних зв’язках (знижується зростання всієї господарська діяльність). Пояснюється це виникненням найбільшої монополістичної системи, яка за допомогою законів здатна придушити будь-яку конкуренцію. При цьому в розвитку сучасних наукових технологій відпадала будь-яка потреба.
Важливою особливістю командної системи є той факт, що центральні органи визначали потреби всього суспільства. Оскільки в великих масштабах деталізувати всі потреби неможливо, ступінь їх реалізації зводилася до мінімуму.
Ще однією значущою характеристикою країн з командною системою є розвиненість військового комплексу і відособленість партійної еліти, яким з боку держави виділялася значна частина всіх наявних ресурсів.
Непродуктивність командної системи пояснюється, в першу чергу, її несприйнятністю до наукових досягнень в сфері економіки, а також непідготовленістю до переходу на більш інтенсивний етап розвитку.