Капітальна база: сутність, джерела, функції

Капітальна база являє собою фундамент для роботи банківської установи. Накопичення таких коштів відбувається, як правило, в момент створення компанії. При цьому спочатку капітал формується з коштів засновників – грошей, які були внесені на момент формування закладу (у формі внеску в статутний капітал).

Якщо банк створюється у формі ТОВ, то кошти у вигляді внесків можуть передаватися безпосередньо (у формі готівки). У разі коли установа має форму АТ, то залучення капіталу проводиться за допомогою випуску і реалізації акцій. Крім цього, до капітальної базі також належать кошти, отримані в процесі діяльності, але не розподілені між акціонерами у формі дивідендних платежів. Сюди ж можна віднести збільшення загальної вартості активів банківської установи.

По суті, власний капітал або капітальна база – це той обсяг коштів, який буде розподілений між акціонерами банківської установи в разі банкрутства підприємства (втрати ліцензії, закриття). Іншими словами, якщо продати всі активи банку (обладнання, будівлі, акції і так далі) і відняти з отриманої суми загальний обсяг зобов’язань (перед кредиторами, вкладниками), то сума, що залишилася і буде тією капітальної базою, на яку можуть розраховувати акціонери.

Наявність власного капіталу гарантує банківській установі стабільність в банківській сфері і повну самостійність. Наявність капітальної бази дає певні ресурси для «маневру», що дозволяють підтримувати на високому рівні платоспроможність в разі втрати активів.

Капітальна база виконує кілька важливих функцій:

1. Захисна функція. Наявність власного капіталу – це певний буфер безпеки для банківської установи, що дозволяє покрити поточні збитки (при їх наявності) до прийняття глобальних рішень з боку керівництва банківської установи. При цьому банк може продовжувати свою діяльність, не звертаючи уваги на поточні збитки.

Крім цього, наявність потужної капітальної бази дозволяє банку здійснювати ризикові операції з метою збільшення власного капіталу. Це великий плюс, адже збитки, які виникають у процесі неуспішно проведених угод, завжди будуть покриватися за рахунок власного капіталу. У свою чергу, гроші клієнтів залишаються недоторканими. Якщо ж банк і загубиться ліцензію, то він завжди зможе компенсувати поточні борги перед вкладниками чи кредитодавця.

2. Регулююча функція. Капітальна база – це потужний регулятор роботи банку, через який задаються певні норми економічної поведінки. Завдяки цьому банк надійно захищений від підвищених ризиків. Якщо подивитися чинне законодавство, то основні економічні норми базуються на обсязі капітальної бази банківської установи. Саме від цього фактора залежить масштабність діяльності структури. Чим більше особистих коштів, тим більший обсяг активних операцій може здійснювати банк.

3. Оперативна функція. Власні кошти – головне джерело формування матеріальних засобів і розвитку капітальної бази банківської установи. Наприклад, на перших порах статутний капітал виконує функцію стартових коштів, які використовуються для покупки необхідного обладнання, оренди або зведення будівель, найму працівників і так далі. Без таких засобів банк просто не може почати свою діяльність.

У міру свого розвитку підприємство розраховує на отримання додаткового капіталу, розширення спектра своїх послуг, а також впровадження новітніх банківських технологій. В цьому випадку в ролі основного джерела також виступають власні кошти банківської установи.

4. Ціноутворююча функція. Чим більше капітальна база у банку, тим міцніше довіру з боку клієнта і тим менше ризику співпраці з фінансовою установою. У свою чергу, банківська установа, як кредитор, зможе задовольнити всі запити на споживчі та комерційні позики. У разі коли банк організовується у формі акціонерного товариства, то вартість його акцій багато в чому залежить саме від величини власного капіталу. І найголовніше. У разі оцінки загальної вартості банківської установи основним параметром завжди є величина чистих активів, тобто капітальна база.

До джерел формування капітальної бази можна віднести:

1. Статутний капітал. Ці кошти формуються з внесків учасників та формують мінімальний обсяг майна, що гарантує інтереси кредитодавців. Так, для банків у формі АТ статутний капітал прирівнюється до номінальної ціни акцій, які придбані засновниками кредитної установи. Якщо ж банки мають форму ТДВ або ТОВ, то статутний капітал – це загальна сума часткою діючих засновників.

Розмір такого джерела коштів визначається, як правило, статутом або установчим договором. При цьому існують мінімальні вимоги, встановлені ЦБ України . На сьогодні в Україні працює близько тисячі банків і лише дещо більше третини з них має необхідний рівень статутного капіталу.

Формування статутного капіталу може здійснюватися за рахунок матеріальних і фінансових активів, а також цінних паперів конкретних видів. При цьому в якості основи для такого капіталу повинні застосовуватися тільки особисті гроші акціонерів. Важливий момент – відображення статутного капіталу на балансі. Як правило, воно повинно проводитися в гривнях. При цьому деякі засновники мають право проводити оплату статутного капіталу в валюті.

2. Додатковий капітал являє собою певну суму, яка виникає в разі переоцінки наявного в розпорядженні майна, а також цінних паперів, придбаних банком з метою подальшого продажу. Крім цього, до цих коштів можна віднести емісійну прибуток, а саме різницю між ціною розміщення та продажу активу на ринку.

3. Резервний фонд має завдання ефективного покриття витрат і збитків банківської установи. При цьому мінімальні межі такого фонду завжди визначає сам банк. У свою чергу, відрахування в такий фонд виробляються з урахуванням доходів, які були отримані за рік, але без урахування обов’язкових виплат (наприклад, податків). В середньому обсяг поповнення фонду не повинен бути нижче п’яти відсотків чистого доходу до моменту досягнення нею мінімально допустимого розміру. За фактом відповідного рішення з боку ради директорів можливе використання резервного фонду для вирішення термінових завдань, наприклад, покриття поточних збитків.

4. Нерозподілений прибуток являє собою прибуток, яка накопичилася за минулі роки і є в розпорядженні банківської установи після виплати дивідендів і податків. Нерозподілений прибуток, як правило, може використовуватися банківською установою на власний розсуд на різні цілі, наприклад, покриття поточних збитків і витрат.

На практиці кожне фінансова установа може особисто визначати структуру і обсяг своєї капітальної бази з урахуванням діючої стратегії розвитку. При цьому є два способи підвищення капітальної бази:

1. Прискорений процес створення резервного та інших фондів з подальшою капіталізацією або ж за допомогою збору нерозподіленого доходу за минулі роки. Другий варіант є більш перспективним за ціною, він дешевий і не зачіпає поточної структури управління. Тут головне не перестаратися, адже застосування великої частини доходу для підвищення капітальної бази може призвести до зменшення дивідендів по акціях і, як наслідок, зменшення їх ціни.

2. У ТОВ додаткове залучення капіталу може мати вигляд додаткових внесків з боку діючих засновників і третіх осіб. У свою чергу АТ можуть залучати додатковий капітал за допомогою випуску нових акцій.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ: