Грошово-кредитна політика держави

Визначення грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика (або монетарна політика) – це здатність держави побічно впливати на грошово-кредитну систему, економіку в цілому і, отже, на основні макроекономічні параметри: економічне зростання, зайнятість, ціни, платіжний баланс, процентну ставку і реальний ВВП.

За допомогою монетарної політики держава здійснює заходи в сфері грошового обігу, ринку позикових капіталів, стабілізації цін, темпів економічного зростання, зміцнення грошової одиниці, порядку безготівкових розрахунків. Цей курс спрямований на забезпечення сталого, ефективного функціонування економіки, підтримання в належному стані грошової системи і досягнення загальноекономічних цілей.

Основні складові монетарної політики: облікова політика, операції на відкритому ринку, наявність обов’язкових мінімальних резервів.

Цілі монетарної політики

Головні стратегічні цілі ГКП – підвищення добробуту населення, забезпечення максимальної зайнятості, зростання ВВП, зниження інфляції, підтримку економічної активності, регулювання темпів економічного зростання, пом’якшення циклічних коливань на ринку товарів, капіталу і робочої сили, стимулювання зростання обсягу грошово-кредитних операцій, досягнення збалансованості платіжного балансу та інші.

Методи грошово-кредитної політики

До найбільш широко використовуваним методам грошово-кредитної політики відносяться:

  • зміна офіційної облікової ставки Нацбанку (облікова, або дисконтна політика),
  • вибіркові методи регулювання окремих видів позики.
  • зміна норм обов’язкових резервів банків;
  • операції на відкритому ринку (операції з купівлі-продажу векселів, державних облігацій та інших цінних паперів);
  • регламентація економічних нормативів для банків (співвідношення між касовими резервами і депозитами, власним або акціонерним капіталом і позиковим, позиковим капіталом і активами і ін.).
  • пряме обмеження розмірів банківських кредитів для окремих банків або позик (так звані кредитні стелі);
  • облікова політика.
  • рефінансування кредитних організацій;
  • встановлення орієнтирів зростання грошової маси.

Напрямки грошово-кредитної політики

Грошово-кредитна політика спрямована або на розширення масштабів кредитування (кредитна експансія) – в разі падіння рівня виробництва, або на обмеження (кредитна рестрикція) – націлена на скорочення пропозиції грошей в періоди економічних підйомів, тому що надлишок грошової маси так само негативний, як і її недолік.

Розширюючи або скорочуючи кредитування економіки, Нацбанк досягає стабільного і помірного росту грошової маси, який, при відповідному зростанні обсягу виробництва, забезпечує стійкий рівень цін.

ГКП може бути жорсткою, коли грошова маса підтримується на певному рівні, і гнучкою – коли держава прагне підтримувати на певному рівні ставку відсотка. Але одночасно фіксувати і грошову масу, і ставку відсотка – неможливо. Так, при збільшенні попиту на гроші, потрібно підвищити процентну ставку, щоб «утримати» грошову масу на певному рівні. А щоб не допустити зростання процентної ставки, треба збільшити пропозицію грошей.

Тому на практиці головне завдання Нацбанку – врівноважувати і поєднувати ці дві мети грошово-кредитної політики.

ПОДІЛИТИСЯ: