Функції і структура банківських ресурсів

Банківський капітал має ключове значення для ефективної роботи фінансово-кредитної установи, збільшення активів і отримання стабільного прибутку. При цьому власні ресурси виконують кілька основних функцій:

  • – захисну. Наявність внутрішніх резервів дозволяє захистити інтереси вкладників і кредиторів в разі відкликання ліцензії у банку або його банкрутства;
  • – оперативну. Ця функція відіграє ключову роль на початковому етапі становлення банку, коли внутрішні резерви необхідні для покупки основних засобів, оформлення приміщень в оренду і повноцінний старт банківської діяльності;
  • – регулюючу. У кожного банку існують свої економічні нормативи, в тому числі і норми для резервів фінансово-кредитної організації. За допомогою внутрішніх ресурсів ці моменти можна регулювати;
  • – забезпечення. Ця функція є основною для резервів компанії сфери виробництва і другорядною для банківських ресурсів. Власний капітал дає можливість здійснювати закупівлі комп’ютерної та оргтехніки, меблів, проводити необхідні будівельні роботи, орендувати офіси і так далі.

Структура банківських ресурсів

Якість активів банку і структура його ресурсів є визначальними факторами успішності фінансової установи. Саме за цими ознаками можна говорити про потенційної прибутковості банку, його ліквідності, стійкості і, що важливо для клієнтів – надійності. При правильно сформованої структурі активів забезпечується оптимальна диверсифікація всіх угод банку за трьома основними напрямками – рівнем ліквідності, ризику і прибутковості.

  • Структура банківських ресурсів (в залежності від виду діяльності банку) може бути різною і залежати від ряду факторів:
  • – наявності у фінансово-кредитної установи необхідних ліцензій, що дають можливість працювати з зарубіжної валютної і капіталом фізичних осіб;
  • – стану ринку кредитних коштів;
  • – типу банку. Він може бути універсальним (надавати широкий спектр послуг) або спеціалізованим;
  • – складу клієнтів (більшу частину можуть становити фізичні або юридичні особи);
  • – термін роботи фінансово-кредитної структури. Тут залежність проста – чим довше банк працює на фінансовому ринку, тим більше у нього може бути залучених і власних ресурсів.

Структура внутрішніх коштів банків має такий вигляд:

структура власних коштів банку

1. Власні кошти банку. До таких можна віднести:

– статутний фонд банку є основою для банківської діяльності. Процес формування статутного капіталу багато в чому залежить від форми освіти структури. Якщо банк оформляється у формі акціонерного товариства, то статутний фонд розраховується, як сума номінальних цін випущених акцій. Останні можуть розподілятися між засновниками банку (ЗАТ) або виставлятися на вільний продаж (ВАТ).

Для банку статутний фонд – це основне джерело фінансів. Він особливо корисний на початковому етапі, коли засновники планують першорядні витрати, пов’язані з майбутньою діяльністю банку. Друге важливе завдання статутного фонду – це забезпечення гарантій і захисту клієнтів. Він дозволяє банку триматися «на плаву» і виконувати свої зобов’язання перед клієнтами навіть в складні періоди. За своєю суттю статутний фонд – це остання «лінія оборони», яка витрачається виключно в крайніх випадках.

Капітал статутного фонду може формувати за рахунок грошей засновників банку або інвестицій учасників – фізичних і юридичних осіб. У свою чергу вносити в статутний фонд кредитні кошти або залучені депозити від громадян заборонено. Для збільшення фонду може здійснюватися додаткова емісія акцій (простих або привілейованих);

– резервний фонд банку призначений для покриття фінансових втрат в результаті активної діяльності на ринку і проведення операцій. Також резервний фонд задіяний для виплати відсотків акціонерам і власникам облігацій (у разі, якщо доходів банку недостатньо для покриття цієї статті витрат). Формується резервний фонд за рахунок прибутку, яка надходить на рахунок банку щорічно;

– фонд ризику наповнюється, завдяки щоквартальним доходом банку. Гроші з фонду ризику можуть направлятися для погашення позик, які були віднесені до категорії безнадійних. При цьому переклад кредиту в категорію безнадійного не означає, що банк перестає боротися за свої кошти з неплатником. Просто заборгованість кредитора перекладається на позабалансовий рахунок фінансової структури;

– інші фонди. Крім перерахованих фондів в кожному банку можуть бути організовані додаткові резерви, наприклад, фонди соціального розвитку, фонди матеріального заохочення і так далі. Правила поповнення таких фондів вирішуються на рівні керівництва банку;

– страхові резерви можуть формуватися при проведенні банком різних операцій на фінансовому ринку. До такого капіталу в першу чергу відносяться резерви за наданими позиками та резерви під інвестиції в цінні папери;

 

– нерозподілений прибуток формується протягом року. По суті, це чистий прибуток, яку банк може розподіляти на власний розсуд. На завершення кожного кварталу одна частина доходів може направлятися на освіту фондів, інша частина – на виплату податків і так далі. Залишкові кошти розподіляє керівництво банку.

2. Залучені банківські ресурси. Основна частка внутрішніх резервів комерційних банків – це не власний, а залучений капітал. Одне з правил полягає в тому, щоб залучені кошти не перевищували особистий капітал банку більш, ніж в двадцять разів.

До залучених ресурсів належать:

  • – гроші фізичних осіб до запитання. До таких можна віднести гроші для розрахунків пластиковими картами, поточні рахунки, гроші, які використовуються для проведення довірчих операцій і так далі;
  • – гроші юридично осіб до запитання. Тут мова йде про цільові кошти, які видаються на вимогу, поточні рахунки, гроші для розрахунків з пластикових карт і так далі;
  • – гроші фізичних осіб (термінові) – депозити (як довгострокові, так і короткострокові);
  • – гроші юридичних осіб (термінові) – це капітал, залучений після проведення операцій РЕПО, депозити (довгострокові, короткострокові);
  • – гроші фондів (бюджетних і позабюджетних) – кошти державного бюджету, бюджетний капітал клієнтів і так далі;
  • – цінні папери – депозитні або ощадні сертифікати, векселі та інші активи, емітовані фінансово-кредитною установою.

3. Кредитні ресурси банку. До таких можна віднести:

  • – гроші, отримані від ЦБ України – короткострокові і довгострокові позики ЦБ. До перших можна віднести ломбардні і стабілізаційні позики, овердрафт, а до других – стабілізаційний позику, кредит, отриманий через аукціон і так далі; 
  • – гроші, отримані від інших банків – строкові вклади, фінансовий лізинг, довгострокові (короткострокові кредити), коррахунки і так далі;
  • – цінні папери субординований заборгованості – облігації банку (конверсійні і безстрокові), інвестиційні активи.
ПОДІЛИТИСЯ: