Етапи розвитку міжнародної валютної системи

Міжнародна валютна система у своєму розвитку пройшла 4 етапи:

– Паризька валютна система (золотий стандарт)
– Генуезька валютна система (золотодевізний стандарт)
– Бреттон-Вудська валютна система (золотодоларовий стандарт)
– Ямайська валютна система (паперово-валютний стандарт)

1) Перша міжнародна валютна система (Паризька) – золото було визнано єдиним мірилом грошей, яке було підтверджено угодою на конференції розвинених країн в Парижі 1867 року.

Ознаки:

  • Всі функції грошей виконує золото
  • Національна валюта зафіксована золотим вмістом
  • Наявність фіксованих валютних курсів
  • Вільне карбування золотих монет
  • Вільний обмін банкнот на золото.

У той час діяв валютний паритет – співвідношення долара до фунта стерлінгів.

Система золотого стандарту мала такі переваги:

Стабільність валютних курсів вплинула на стимуляцію міжнародної торгівлі і зниження ризику в міжнародних відносинах.

За рахунок міграції золота ця система сприяла збалансуванню платіжних балансів.

Основними недоліками цієї системи були:

  • Неможливість проводити незалежну державну політику деякими країнами (при збільшенні емісії грошей відбувається відтік грошових коштів за кордон, таким чином, зменшувалися золотовалютні резерви)
  • Існування стандарту триватиме лише до тих пір поки одна з країн учасників не залишиться без усіх своїх резервів.

У період Першої світової війни для виходу з валютної кризи необхідно було створення нової валютної системи.

2) Друга міжнародна валютна система (Генуезька) була обрана і оформлена на Генуезькій економічної конференції, підставою було визнано – золотодевізний стандарт (1922 рік).

Девізом була іноземна валюта, яка могла обмінюватися на золоті злитки. У той момент на світовому ринку активно вели конкуренцію англійський фунт стерлінгів і американський долар. Карбування золотих монет була скасована.

Недоліком цієї валютної системи було:

– дорожнеча

– пряма залежність від видобутку золота

– обмеженість системи в державному втручанні

– недостатня еластичність

Валютна система була скасована внаслідок зміни структури господарювання в економіці, яка базувалася на інструментах ринкового саморегулювання і її переходу в регульовану державою економічну систему.

3) Третя світова валютна система (Бреттон-Вудська) – була оформлена в 1944 році на конференції, підписанням угоди за участю 44 країн.

Ознаки:

  • Заборона вільної купівлі та продажу золота
  • Збереження ролі золота як єдиною розрахункової одиниці в міжнародному обороті
  • Введення єдиної системи валютних курсів відповідно до паритетами
  • Забезпечення обміну двох валют – долара і фунта стерлінгів – в золото за встановленим офіційним курсом.

У даній угоді було прописано створення МВФ, цілями якого було:

Стабілізація валютних курсів, запобігання девальвації валют
Усунення валютних обмежень і організація багатосторонньої платіжної системи
Надання короткострокових кредитів для регулювання сальдо платіжних балансів
Постійна консультація з міжнародних валютних проблем з метою сприяння міжнародному співробітництву.

МВФ має право випускати спеціальні права запозичення (СПЗ) як резервний і платіжний засіб. Є тільки в безготівковому вигляді на банківські рахунки.

Основним і найголовнішим недоліком золотовалютного стандарту було існування жорсткої системи валютних курсів. Але при цьому до недоліків ставилося і зменшення золотовалютного резерву США, еміграція капіталу в інші країни, виникнення дефіциту платіжного балансу США.

Причинами скасування було: загострення внутрішньої економічної ситуації в США, припинення обміну долара в золото, зміцнення економік країн Західної Європи і Японії.

4) Четверта світова валютна система (Ямайська) – почала своє існування в 1976 році за участю країн – членів МВФ.

Принципи:

  • Втрата золотом своїх функцій
  • Анульовано офіційну ціну золота і фіксацію масштабу цін
  • СПЗ став головним засобом розрахунків і резервним активом
  • Впровадження гнучких валютних курсів національних одиниць.

МВФ отримав повноваження здійснювати ще більш жорсткий контроль за розвитком валютних курсів і їх устанавліваніе, тим самим забезпечувати лібералізацію валютних відносин на засадах скасування валютних обмежень.

Тоді виникла потреба в цілковитому зміні всієї системи валютного регулювання.

У 1979 році, коли країни Західної Європи вирішили об’єднатися, вони оголосили про створення Європейської валютної системи на рівні з світовою валютною системою.

Елементи:

  • Міжнародна розрахункова грошова одиниця
  • Спеціальний режим регулювання валютних курсів
  • Спеціальні валютні фонди
  • Валютно-розрахункові інститути

Етапи розвитку Європейської валютної системи:

1) 1947-1950 – договору між країнами Західної Європи з метою регулювання платіжних балансів, безготівкових розрахунків, пільгового кредитування.

2) 1950-1958 – створення Європейського платіжного союзу з 17 країн, введена нова платіжна одиниця в рамках цього союзу – епуніт.

3) З 1959 року – створення Європейського економічного співтовариства яке в подальшому трансформувалося в Європейську валютну систему

4) 1989 рік – послідовна зміна Європейської валютної системи в Європейський валютний союз. Створення Європейського центрального банку і введення єдиної валюти – євро. Початок політики щодо зближення країн-учасниць на підставі показників рівня інфляції, розміру державного дефіциту, рівнем процентних ставок по кредитах а також коливання обмінних курсів.

����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������°����¯�¿�½������³����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½���¯���¿���½����¯�¿�½������·����¯�¿�½������º����¯�¿�½������°...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке аванс: визначення