Довірчий договір: визначення

Довірчий договір (договір довірчого управління майном) полягає в цілях управління власністю (майном), переданої однією стороною (засновником управління) іншій стороні (довірчому керуючому) на певний термін. Довірчий керуючий не отримує жодних майнових прав щодо переданого йому майна, так як управління здійснюється в інтересах власника майна або вигодонабувача (третьої особи, зазначеного власником в договорі).

В результаті укладення довірчого договору власник (або інший вигодонабувач) отримує прибуток від використання майна, з вирахуванням витрат на його утримання і грошової винагороди довірчого керуючого.

Основні принципи довірчого договору

Будь-довірчий договір повинен відповідати основним юридичним аспектам:

Довірчий керуючий завжди вчиняє дії виключно в інтересах власника майна (або вигодонабувача за договором);

Власник майна не втручається в діяльність керуючого по оперативному управлінню довіреним майном;

Термін довірчого договору не перевищує п’ять років;

Довірчий договір може вважатися укладеним з моменту передання власником прав на управління певним майном керуючому.

Довірчий договір на управління майном містить в собі дві процедури:

  • – підписання сторонами відповідної угоди;
  • – фактична передача керуючому майна, зазначеного в договорі.

Виконуючи свої обов’язки в рамках укладеного договору, керуючий здійснює всі юридичні і фактичні дії в інтересах засновника управління (вигодонабувача). Однак він не може продавати або здійснювати будь-яку переробку майна, переданого в довірче управління. Це пов’язано з тим, що при продажу або переробки майна змінюється його матеріально-речова форма, а, значить, зникає об’єкт управління. У разі реалізації або переробки ввіреного майна, довірчий договір набуває один з видів посередницьких договорів (наприклад, комісії), в результаті чого ця угода може бути визнана недійсною.

Керуючий здійснює всі необхідні угоди щодо предмета договору від свого імені. При цьому в документах обов’язково робиться позначка, що він діє як довірчий керуючий. Таким чином, законодавство передбачає, що інша сторона по угоді повинна бути поінформована про цей факт, а в документах після найменування організації (або ПІБ) довірчого керуючого повинна стояти позначка «Довірчий керуючий» ( «Д. У.»). При усному взаємодії з контрагентами керуючий зобов’язаний заздалегідь попередити їх про свій статус.

Управитель відповідає своїм майном перед третіми особами за наслідки, викликані відсутністю в документах спеціальної позначки про його статус керуючого. Майно, передане йому в управління, залишається власністю засновника управління. Документ повинен відображати ці юридичні нюанси, незважаючи на те, що дані положення передбачені Цивільним Кодексом України.

Керівник повинен відображати в спеціальних регістрах бухгалтерського обліку все довірена йому майно. Однак ці дані відокремленого балансу використовує тільки власник. У своєму обліку керуючий відображає лише винагороду за виконання своїх обов’язків в рамках угоди по управлінню майном, а також особисті витрати, понесені в результаті належного виконання довірчого договору.

Грошові кошти, що надходять на банківський рахунок, який відкритий спеціально для управління майном, є особистою власністю засновника. Грошові кошти, які керуючий отримав в якості винагороди за виконання своїх обов’язків, є його особистим доходом і надходять на спеціальний банківський рахунок, який не пов’язаний з розрахунками з довірчого управління.

Довірчий договір може бути як оплатним, так і безоплатним (в залежності від домовленості сторін).

У разі, якщо довірчий договір є оплатним, він повинен містити певний розмір і форму виплати винагороди керуючому.

Коли довірчий договір укладається на безоплатній основі, це повинно бути прямо вказано в самому документі. Він передбачаєтьсяоплатним, якщо сторони не передбачили інше. Це загальне правило, передбачене Цивільним кодексом України.

У випадках, коли майно є предметом застави, засновник правління зобов’язаний забезпечити довірчого керуючого всіма відомостями і документацією, які необхідні йому для ефективного управління цим майном.

Посилання на основну публікацію