Державно-монополістичний капіталізм

Державно-монополістичний капіталізм – це вид монополістичного капіталізму, для якого характерне поєднання сили монополій капіталістичних з силою цілої держави.

Перша світова разом з гігантським розкраданням продуктивних ресурсів і загостренням класових розбіжностей привела до подальшої концентрації промисловості, до збільшення монополістичного капіталу. Брак сировини і робочих рук, значні витрати, які були пов’язані з перемиканням ряду галузей промисловості на збройне виробництво, і ряд інших факторів, які були викликані обстановкою військового часу, сприяли зосередженню виробництва на найбільших, краще оснащених в технічному плані і організаційному, найпотужніших підприємствах. Великі капіталісти отримували в період війни величезні прибутки при одночасному, небаченому зубожінні робочих мас і розорення безлічі дрібних підприємців. Перша світова посилила і прискорила процес централізації і концентрації капіталу, вона примножила міць і число монополістичних організацій. Монополістичні організації в воєнні роки ще більше підім’яли під себе державний апарат і задіяли його для власного збагачення.

Становлення державно-монополістичного капіталізму пояснювалося, перш за все, обставинами війни. Війна надзвичайно загострила і прискорила процес перетворення капіталізму монополістичного в державно-монополістичний. Перша світова в цьому відношенні зробила те, що не було зроблено за двадцять п’ять років. Одержавлення всієї промисловості пішло вперед не в одній лише Німеччині, а й у Великобританії. Державно монополістичний капіталізм в США також мав місце. Від монополії взагалі був здійснений перехід до державної монополії. Реальний стан справ продемонструвало, що війна прискорила становлення капіталізму, і воно рухалося вперед до імперіалізму від капіталізму, до одержавлення від монополії.

Підпорядкування апарату держави монополіям в країнах капіталізму, наприклад, державно монополістичний капіталізм в США, виражалося в освіті військово-економічних органів держави під керівництвом представників монополістичних організацій, в державному «регулювання» розподілу робочої сили, палива, сировини в інтересах монополій, у фінансуванні та субсидуванні монополій за державний рахунок, створенні державних і змішаних організацій і так далі. Державний апарат буржуазної пропаганди і гноблення був широко задіяний монополіями з метою досягнення високих прибутків і збільшення експлуатації трудящих.

Головна мета державно-монополістичного «регулювання» економічних процесів полягала в посиленні капіталізму, в забезпеченні великим поміщикам і буржуазії максимального прибутку на підставі нестримної експлуатації робітників.

Державно-монополістичний капіталізм в Німеччині, Великобританії і Франції

Епоха державно монополістичного капіталізму в Німеччині

Німеччина була практично відгороджена від світового ринку, вона була змушена вести війну головним чином за рахунок внутрішньодержавних ресурсів. Тому Німеччина раніше інших держав вступила на стежку державно-монополістичного втручання в економічне життя країни. Епоха державно монополістичного капіталізму в цій країні характеризується особливим бюрократизмом і централізацією.

Необхідність втручання в економічне життя країни виявилася обумовлена ​​ізоляцією держави від зовнішнього ринку, а ще збільшилися потребами війни. Лише за умови різкого зменшення споживання трудящих, суворої економії в споживанні продовольчих і сировинних запасів капіталістична держава з монополістичними союзами могли вирішити проблему задоволення величезних потреб своїх збройних сил.

Державно-монополістичний капіталізм в країні обмежувався поверхневим впливом на окремі галузі, в яких становище ставало небезпечним. Контролю з боку державно-монополістичного капіталу зазнали транспорт, фінанси, зовнішня торгівля, сировинне постачання, забезпечення населення продовольством, працююча сила. При цьому в самому центрі уваги монополістичних союзів і державної влади перебувало розподіл продуктів харчування і сировини.

Посилання на основну публікацію