Цілі і завдання ОПЕК

Всі дванадцять держав перебувають у стані глибокої залежності від заробітків власної нафтової індустрії. Напевно, єдність ва з держав, що представляє виняток, це Еквадор, кото раю отримує значні прибутки від туризму, ліси, реалізації газу та інших сировинних матеріалів. Для інших країн ОПЕК рівень залежності від експорту нафти варіюється від самого невисокого – 48 відсотків в історії з Об’єднаними Арабськими Еміратами до 97 відсотків в Нігерії.

ОПЕК організована державами нафтоекспортерами для виконання таких засадничих цілей і завдань:

  • Координація і уніфікація нафтової політики держав – членів;
  • Визначення найбільш ефективних колективних і особистих коштів охорони їх інтересів;
  • Впровадження потрібних коштів і методів обеспечивания стійкості розцінок на великому ринку нафти;
  • Охорона інтересів держав – виробників нафти методом обеспечивания їм стійких прибутків;
  • Обеспечивание дієвого, постійного і вигідного постачання нафтою країн – покупців;
  • Обеспечивание отримання об’єктивних прибутків інвесторами від капіталовкладень в нафтову промисловість;
  • Обеспечивание охорони середовища;
  • Спільна робота з державами, що не вважаються членами ОПЕК з метою реалізації ініціатив щодо стабілізації великого ринку нафти.

Зараз члени організації контролюють приблизно дві третини розвіданих запасів нафти на планеті. ОПЕК гарантує 40% світового видобутку і половину великого експорту цієї цінної сировини. Організація погоджує політику нафтовидобутку і велике ціноутворення на сиру нафту, також встановлює квоти на розміри виробництва нафти. І незважаючи на поширену думку, що час ОПЕК пройшло, вона як і раніше залишається одним з найбільш авторитетних глобальних інвесторів в нафтовій галузі, що характеризують її майбутнє становлення.

Спільні проблеми становлення всіх держав ОПЕК

Тому що велика частина, якщо не всі з країн-учасників ОПЕК вважаються країнами, що розвиваються зі схожим муніципальним пристосуванням, зі схожою культурою, ідеологією, політикою, то звичайно, що вони все на тернистому шляху становлення зустрічають однакові перешкоди. В основному, ці всі перепони з’єднані з закоренілим складом розуму народу даних держав. Так як дуже нелегко перейти до нового виду суспільного устрою, не встигнувши відвикнувши від тих засад і звичаїв, які зміцнювалися в свідомості народу століттями.

Одним з головних недоліків ОПЕК полягає в тому, що вона об’єднує держави, інтереси яких часто протилежні. Саудівська Аравія та ін держави Аравійського півострова відносяться до кількості малонаселених, але володіють величезними запасами нафти, великими вкладеннями в слідстві кордону і підтримують дуже тісні контакти із західними нафтовими компаніями. Для інших входять в ОПЕК держав, наприклад Нігерії, властиві висока чисельність народонаселення і бідність, вони продадуть дорогі програми фінансового становлення і мають величезну заборгованість.

2-ий, здавалося б, простий проблемою вважається очевидна «куди подіти кошти». Так як не завжди просто правильно користуватися хлинули на країну дощем нафтодоларів. Монархи і правителі держав, на які обвалилося надбання, рвалися застосовувати його «під популярність особистого народу» і тому затівали різні «будови століття» та інші подібні плани, які ніяк не можна назвати осмисленим інвестицією грошей. Виключно пізніше, як скоро пройшла ейфорія від першого щастя, як скоро трохи охолов запал внаслідок падіння цін на нафту і зниження муніципальних заробітків, кошти муніципального бюджету стали витрачатися найбільш доречно і добре.

Третьою, проблемою вважається компенсація науково-технічної відсталості країн ОПЕК від основних держав світу. Так як до моменту створення організації деякі з держав, що входять в її склад, ще не позбулися пережитків феодального ладу! Рішенням такої проблеми мала можливість бути прискорення індустріалізація та урбанізація. Запровадження нових технологій у створення та, відповідно до цього, життя людей не минуло безслідно для народу. Головними кроками індустріалізації були націоналізація деяких зарубіжних фірм, наприклад АРАМКО в Саудівській Аравії, і інтенсивне залучення приватного капіталу в промисловість. Це проводилося методом багатосторонньої державної приватному сектору економіки. Наприклад, в цій же Аравії було створено 6 спеціальних банків і фондів, які надавали допомогу бізнесменам під гарантії держави.

4 проблемою вважається недостатня кваліфікація державних кадрів. Виявляється співробітники в державі виявилися непідготовленими до запровадження нових технологій і виявилися нездатними обслуговувати прогресивні верстати та обладнання, яке було поставлено на нафтовидобувних і переробних підприємствах, також інших заводах і підприємствах. Рішенням даної проблеми стало залучення іноземних професіоналів.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Бухгалтерський баланс