Боргова розписка: визначення

Боргова розписка (або іншими словами – боргове зобов’язання) – це особливий документ, який дає позичальник кредитору під час отримання від нього кредиту, суди або позики. Письмова форма боргового зобов’язання є необхідною, якщо сума боргу перевищує 10 мінімальних розмірів праці або в тому випадку, якщо одна зі сторін, що беруть участь в процедурі позики, – юридична особа.

Боргова грошова розписка відрізняється від багатьох правових документів тим, що складається у довільній формі і містить мало обов’язкових елементів. У ній повинні бути вказані:

  • дані учасників позики;
  • розмір кредиту;
  • і сума його погашення.

При цьому слід зазначити, що розписку не обов’язково завіряти у нотаріуса. Такий папір юридично закріплює права і обов’язки кредитора і позичальника. Перший має право запитати борг по закінченню заявленої дати, а другий – зобов’язаний повернути суму в обумовлений термін.

Давня традиція

Практика боргових розписок має давню історію. На думку вчених-істориків, перші боргові зобов’язання з’явилися в епоху античності. У Стародавньому Римі їх оформляли спеціально навчені люди в прибутково-витратну книгу, віддалено нагадувала банківську. Боргові книги входили в число офіційних документів, які зазнавали цензури і перепису. В її структуру входили два розділи: надходження та витрачання. Цікаво, що зафіксовані в книзі борги могли переходити від безпосередніх учасників до третьої особи. Після того, як борг був закритий, відповідний запис з книги викреслювали. Якщо у сторін виникали спірні ситуації, пов’язані з боргом, запис у прибутково-видатковій книзі служила доказом правоти одного або іншої особи.

Що стосується давньої російської історії, то вперше правове згадка про борг було зафіксовано в Зводі законів Російської імперії 1832 року. Судячи з нього, боргове зобов’язання могло бути зовсім і в письмовій, і в усній формі, але тільки письмове свідчення могло служити доказом у суперечці.

Боргове зобов’язання і абстрактний договір: подібності та відмінності

Боргова грошова розписка є доказом укладання угоди, але, найчастіше, не відображає її суті. Іншими словами, в ній немає вказівок на підставу боргу. Боргова розписка за своєю суттю дуже близька до казуальних (абстрактному) договором. Найпростіший приклад такого договору: одна сторона дає обіцянку повернути іншій стороні певну суму грошей, не уточнюючи, при цьому, за що.

Часто такі договори існують між особами, об’єднаними юридичними відносинами. Таке можливо і в тому випадку, якщо сторони визначили свої правові зобов’язання до кінця своєї справи, а не до його початку. Подібна ситуація може скластися і тоді, коли борг визнаний однією із сторін після спірної ситуації.

У даній ситуації невідомі і незрозумілі передували угоді події, тому значення і сила таких договорів прив’язується до кінцевої можливості вольового зміни однієї зі сторін. Іншими словами – до того моменту, коли одна зі сторін визнає: є вона боржником на певну суму чи ні.

Якщо таке визнання зафіксовано письмово, і крім цього немає ніякого іншого документального підтвердження даного вираження волі сторін, то боргова розписка виступає і доказом, і підставою. Тому законодавства, які беруть силу казуального (абстрактного) договору, вимагають його укладення в письмовій формі, і навіть можуть встановлювати певний зразок.

Крім усього сказаного, важливо відзначити таку велику різницю між договором і борговою розпискою. Договір вважається дійсним не в силу наявності письмового свідчення, а через те, що лягло в основу його підписання. Боргова розписка в отриманні грошових коштів – це просто доказ боргу. Саме тому будь-яке боргове зобов’язання може бути оскаржене сторонами.

Складання розписки: з чого почати?

У разі, коли кредитор і позичальник – це два добре знайомих людини, або навіть ділових компаньйона, часто передача грошей в борг не викликає будь-яких суперечок. Однак, якщо кредитор збирається дати кредит невідомому або ненадійному, з його точки зору, особі, потрібно грамотно і уважно підійти до складання розписки. Є кілька головних правил, за якими потрібно складати боргову розписку.

Правильна боргова розписка може бути набрана на комп’ютері і завірена підписом позичальника. Але при ймовірності виникнення спірної ситуації, складати розписку краще від руки. По-перше, це дозволить знизити кількість проблем під час експертизи почерку. По-друге, достовірність рукописної розписки може бути легко доведена свідками або учасниками угоди.

Вказівка ​​в розписці повних даних кредитора і позичальника допоможуть полегшити вирішення спірних ситуацій. Краще, якщо будуть вказані не тільки прізвище, ім’я, по батькові, а й паспортні дані, відомості про місце проживання, місце роботи та посади.

 

Детально слід розписати і суму коштів, узятих у борг. Описати слід і валюту. Наприклад, чітко вказати, що в кредит дається сума в англійських, а не єгипетських фунтах; в американських, а не в австралійських доларах. При бажанні сторін, в розписці може бути вказаний курс валюти по відношенню до рубля на момент підписання розписки. Якщо кредитор наполягає на відсотках, то їх теж слід докладно описати в розписці.

 

У розписці треба прописати, що гроші видаються особою А для особи Б на умовах позики (кредиту). В іншому випадку, в ситуації відсутності такої фрази, позичальник має право стверджувати, що отримав від особи А гроші в дар, або в якості спонсорської допомоги.

Не слід забути про дату повернення боргу. Її необхідно вказати повністю, із зазначенням крайнього години, числа, місяця і року, коли позичальник зобов’язаний повернути борг. Якщо термін боргової розписки не прописаний, то такий обов’язок виникає у позичальника тільки через 30 днів після вимоги кредитора.

Посилання на основну публікацію