Бізнес в Україні

«Бізнес на Україні» – досить цікаве словосполучення, яке займає думки і зачіпає всіх людей, що в своєму житті так чи інакше стосуються питання економічної складової цієї країни. Важко не погодитися з тезою про те, що бізнес є невід’ємною складовою національної економіки, адже він не тільки проводить обмін товарних потоків усередині країни і спустошує біржі праці, він ще і призводить до наповнення бюджету коштами і залученню іноземного капіталу.

Втім, це далеко не все. Тут важливо відповісти на питання: якщо бізнес так важливий для країни, чому його рівень настільки низький, а порогові умови часом непідйомні для більшості населення, бажаючих відкрити свою справу? З упевненістю можна сказати, що це виняток із загальних економічних правил, яке цілком можна співвіднести з грою проти ринку на біржі, коли людина фактично пиляє сук, на якому сидить. Хоча можливо, не все так погано, можливо, стан бізнесу на Україні куди більш райдужне? Для того щоб визначитися з відповіддю варто повернутися до початкової інформації про бізнес і його складової на Україні, і, звичайно ж, до класифікації підприємництва від малого сектора до великого.

Малий бізнес в Україні, або чому маленьких все ображають?

Стан малого бізнесу в Україні – це пряме підтвердження чудового висловлювання про те, що маленьких завжди і всі ображають.

Почати спершу варто з процесу організації підприємства. Уже цей етап відсіє левову частку майбутніх підприємців, тому як умови для організації своєї справи вимагають від людини неймовірних зусиль для виконання ряду пунктів, а саме: знайти стартовий капітал, обзавестися потрібними зв’язками, поборотися в нечесній конкуренції. Для більшості країн світу характерна політика сприяння відкриттю безлічі підприємств сектора малого бізнесу. Так, наприклад, банки згодні на кредитування під 0,5-1%, держава забезпечує новачка на ринку податковими пільгами, і все це дає можливість підприємцю розпочати фактично з нуля, не маючи стартового капіталу взагалі. Для України, та й для більшості країн СНД, подібне не популярно, тут для місцевого банкінгу кредит під 30% – це цілком низький показник.

Успішна організація – це ще тільки півшляху. Після організації бізнесу в справу вступають податки, як уже згадувалося раніше, більшість держав і тут грають на користь підприємців малого бізнесу, тим самим підвищуючи податки для більшого. Це природна і цілком розумна економічна політика, але знову ж таки, вона непридатна для України. Для будь-якого економіста стане відкриттям той факт, що на Україні податки збудовані так, щоб система була якомога більш туманною і заплутаною. В результаті великі промисловці без праці йдуть в тіньовий сектор, в той час як малий бізнес стогне під численними податками і зборами.

Середній бізнес на Україні, якого просто немає

Українська економіка спокійно обходиться без двох важливих класів, це середнього рівня доходів для населення і середнього бізнесу. Причому обидва чинники повинні відігравати роль буфера між великим бізнесом і малим, який відповідно до теорії повинен ставити перед собою не мета вижити на ринку, не кажучи вже про чистий прибуток, а розвиватися до рівня більш масштабних підприємств. Буфер із середнього бізнесу відіграє роль посередника, який забезпечує замовленнями малі підприємства, після чого за вирахуванням націнки та іншого, віддає проект великої компанії. На Україні бізнес або виживає на точці беззбитковості, або цілком може бути віднесений до невеликого сектору щасливчиків – великих компаній.

Великий бізнес в Україні: ті, хто літають високо

Великий бізнес в Україні – це виняток із загальної тенденції. Якщо за кордоном цей сектор обвішаний рядом додаткових податків і соціальних, екологічних зобов’язань, то Україна – це своєрідна зона вільного ведення бізнесу для масштабних корпорацій.

Знову відповідно до теорії, всі сектори бізнесу повинні співпрацювати і вести економічні відносини і процеси узгоджено. Повинно це виглядатиме таким чином: велика компанія передає частину операційного процесу середній ланці, який, не виконуючи його, передає в якості договору субпідряду малому. Оформляють це питання і фінансують незалежні банки або фін. організації. На практиці все виглядає трохи інакше, з боку великого бізнесу економічно нелогічно передавати операційний цикл в інші компанії, коли є мережа філій. І якщо в інших країнах це питання регламентується Законодавством, яке зобов’язує корпорації до співпраці з малими підприємствами, то на Україні цього не відбувається. В результаті системи великих підприємств тяжіють більше до закритого типу, а не відкритого, що відповідно до теорії Адама Сміта і Давида Рікардо, рано чи пізно, призведе до колапсу. Малий же бізнес, нездатний конкурувати з великими компаніями, б’ється не на життя, а на смерть, намагаючись втиснутися в сектор ринку всіма правдами і неправдами, в тому числі за допомогою нечесної конкуренції.

Майбутнє бізнесу на Україні туманне

Рівень бізнесу на Україні поки що далекий від катастрофічного, але повільно до нього наближається. При відсутності національних рухів в бік лібералізації економіки і роботи на ринкових умовах, це призведе до дільбі ринку між декількома олігополістами, які в кінцевому підсумку нав’яжуть свою пропозицію залишився попиту. Втім, з іншого боку, український підприємець малого бізнесу загартований як ніхто інший, тривалий ведення ділових відносин в такій економічній складовій призвело до того, що ринок на однакових умовах конкуренції з підтримкою держави дозволить вивести підприємства на новий рівень. Українські підприємці готові працювати навіть в збиток, якщо це гарантовано допоможе економічній системі, проте, поки що це не піддається реалізації.

Посилання на основну публікацію