Банківська таємниця: визначення

Що таке банківська таємниця?

Банківська таємниця – гарантований законом принцип банківської діяльності, відповідно до якого банки та інші кредитні організації зобов’язуються не розголошувати інформацію про своїх клієнтів і зберігати в конфіденційності все без винятку дані про операції, які здійснюються для респондентів.

Підстави для банківської таємниці – захист права приватної власності. Об’єктами банківської діяльності є валюта, цінні папери, грошові кошти, дорогоцінні метали та інші активи, які передаються банківській установі для зберігання. Отже, інформація про заощадження клієнтів не підлягає розголошенню стороннім особам.

Вибачте за тимчасові незручності становить банківську таємницю

До банківської таємниці належать такі відомості:

  • Інформація, що ідентифікує клієнтів – паспортні дані та реквізити юридичних осіб.
  • Про банківському рахунку клієнта – вид, дата відкриття і номер рахунку, дані про суми і виду валюти, кількість рахунків клієнта, що зараховуються і списуються суми, відомості про власника рахунку.
  • Про банківський вклад – вид, термін і сума вкладу, порядок нарахування та розмір відсотків.
  • Про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.
  • Про іншої діяльності банку, пов’язаної з управлінням фінансами, внутрішніми технологічними процесами, що мають цінність для банку.
  • Відомості про комерційну діяльність клієнтів, їх проектах, комерційні таємниці.
  • Звітна інформація банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню.
  • Відомості, що становлять банківську таємницю, можуть бути надані тільки самим клієнтам, їх довіреним особам, або передані в бюро кредитних історій в передбаченому законом порядку.
  • Винятки роблять для державних органів, коли конфіденційну інформацію запитують в окремих, передбачених законом, випадках.

Яким чином забезпечується банківська таємниця?

Службовці кредитної організації зобов’язані підписати документ про нерозголошення будь-яких відомостей про операції, рахунки, конкретні угоди, розмір внесків, а також іншої інформації, отриманої під час виконання робочих обов’язків від клієнтів і кореспондентів.

Співробітники Центрального банку і державних організацій не має права розголошувати відомості, отримані зі звітів банківських установ, в результаті виконання ліцензійних, наглядових і контрольних функцій.

Аудиторські організації не має права розкривати третім особам відомості, отримані в ході проведених ними перевірок кредитних установ.

Винятки – випадки, передбачені законом.

Випадки, коли умови банківської таємниці можна порушити

На практиці поняття банківської таємниці – це скоріше формальність. Фактично цей захід спрямований проти приватних сторонніх осіб, а також підприємств-конкурентів. Законодавством кожної країни встановлено досить широкий перелік випадків, коли банківські службовці зобов’язані відповідати на багато офіційні запити державних установ. Зокрема:

  • Через подачу запиту органами влади всіх рівнів.
  • За рішенням суду.
  • Письмові вимоги органів прокуратури, СБУ, МВС, Антимонопольного комітету.
  • Запити органів податкової служби.
  • На письмову вимогу уповноважених органів з питань фінансового моніторингу, органів виконавчої служби, Національної комісії з цінних паперів.
  • А також за запитом інших учасників банківського ринку.

Перелік держорганів не остаточний, в залежності від законодавчих норм держави.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Право першої відмови