Уявлення древніх шумерів про людину та її ролі у Всесвіті

На першому місці у шумерів стояли боги. Людина створена з глини для того, щоб жертвопринесеннями служити богам. Творець людей і їх покровитель – Енліль. Спочатку Енліль дбав про те, щоб існування людей-рабів було заможним. Але боги позаздрили тому, що Енліль одноосібно користується послугами людей і ревниво оберігає їх. Через богів положення людей стало погіршуватися, виникли хвороби, ворожнеча. Шумери вважали, що великі боги за своєю природою доброчесні. Але шумери вірили, що, створюючи людську цивілізацію, ці ж боги внесли в неї зло, брехня, насильство, т. Е. Пороки, властиві людському суспільству. У списку Ме – законів, встановлених богами, які впорядковують світоустрій і роблять його гармонійним, фігурують не тільки поняття істина, мир, добро, справедливість, а також брехня, розбрат, страх. Посмертна доля людини, за шумерськими уявленнями, була безрадісною. Дух померлого спускався в темну сферу курей, яка перебувала під землею. Спочатку «курей» означало гору, потім знайшло загальне значення – чужа країна, т. К. Гори, які оточували шумерів, таїли опасность.С точки зору шумерської космології, курей – порожній простір між корою землі і первозданним океаном. Саме туди спускалися тіні померлих. Щоб проникнути в курей, потрібно перетнути річку, яка поглинає людей, через яку їх в човні перевозив особливий перевізник. Існування в пеклі сумне й похмуре. Хоча підземне царство вважалося темним і страшним світом, знаходження в якому, в кращому випадку, лише жалюгідна тінь земного життя, підземне царство мало і позитивні сторони, в тому числі і в період, коли на землю опускалася ніч. Людина вважався істотою, яке ненадовго приходить в земний світ і назавжди ховається в темній пащі курей.

В основі системи цінностей вавилонян лежав принцип активного задоволення. Мета життя людини – отримання насолоди. Тому формально вавилонську етику можна охарактеризувати як етику гедонізму, а світогляд – як миро і життєстверджуюче. Однак усвідомлення того, що індивідуальна людське життя закінчується, кидало тінь сумнів на цінність всіх людських справ і радощів. Тема марності людського буття трагічно відображена в унікальному пам’ятнику вавілонської культури «Бесіда наша з рабом». Тут піддаються критиці релігійні догмати, висловлюється думка про те, що безглуздо виконувати настанови релігії, приносити жертви богам, сподіватися на нагороду в загробному житті. Зачатки атеїстичних і стихійно-матеріалістичних поглядів вавилонян вплинули на подальший розвиток науки в Давньому світі, на формування окремих галузей знань.

...
ПОДІЛИТИСЯ: