Специфіка наукового пізнання правової реальності

Пізнання правової реальності відбувається на двох рівнях. Вже на ранніх етапах розвитку суспільства існувало буденно-практичне пізнання, поставляє елементарні відомості про навколишній світ, про дозволеним і недозволеним, табу, заборонах і т.п. Таке пізнання постає як здоровий глузд, первинне, переважно емоційний узагальнення чуттєвого досвіду. Однак і на цьому рівні присутні елементи раціональності. Наприклад, закони держави деперсоніфіціруются, сприймаються як якась необхідна абстракція, як “закон взагалі”. У той же час буденно-практичне пізнання виходить з повсякденної реальності і, як правило, слабо орієнтоване в системному світі.
Теоретичний рівень пізнання правової реальності пов’язаний із становленням системного світу, з процесом інституціалізації повсякденної реальності як нормування життєдіяльності людини і суспільства за допомогою різних соціальних інститутів, в першу чергу державних. Причому для ступеня інстітуціалізірованності суспільства важливо не кількість інститутів, а їх розвиненість і узгодженість зі свободою людини.
Теоретичне пізнання в сучасній філософській літературі частіше називають епістемологією – вченням про науковому пізнанні. Можна говорити і про філософсько-правової епістемології, предметом якої є процес наукового пізнання правової реальності. В основі наукового пізнання будь реальності лежить певна методологія (Див .: Рузавин Г.І. Методологія наукового дослідження. М., 1999.), а тому і виділення правової епістемології умовно. Однак, враховуючи соціальну значущість пізнання правової реальності, особливу відповідальність правотворчій і правозастосовчій систем за долі людей і окремої людини, ми вважаємо допустимим таке виділення.
Центральне місце в правовій епістемології займає вчення про істину. Його значимість випливає не тільки з пізнавального інтересу, який, скажімо, виявляв Понтій Пілат, допитуючи Ісуса Христа, але, насамперед, з практичних потреб встановлення істини для здійснення правосуддя.
Не повторюючи загальноприйняті положення теорії істини, відзначимо лише, що для пізнання правової реальності в цілому і для правотворчості особливо основоположне значення мають принципи об’єктивності та конкретності істини, взаємозв’язок абсолютної і відносної істин, відповідність змісту понять, суджень і умовиводів змістом самої правової реальності, верифіковані і фальсіфі-ціруемості правових концепцій.
Однак повернемося до специфіки об’єкта пізнання правової реальності, яка обумовлює специфіку і самого процесу пізнання. Головними особливостями пізнання правової реальності, на наш погляд, є наступні.
По-перше, тісне переплетення пізнання з оцінкою, гносеології з аксіології. І це невипадково, бо правова реальність існує як буття права, свободи, рівності, справедливості, блага, які поза оцінки втрачають сенс. Крім того, пізнання в юридичній сфері і є правова оцінка, тобто результат докази правосудності або неправосудности дії, визначення значення обставин у скоєному правопорушенні.
По-друге, правова реальність пізнається крізь призму співвідношення сущого і належного. Такий ракурс розгляду обумовлений тим, що відповідність, узгодженість сущого і належного свідчить про наявність або відсутність самого права. Скажімо, декларування у сталінській Конституції СРСР гуманістичного і справедливого належного зовсім не означало їх наявність в реальності. Тому для наукового пізнання правової реальності важливий облік співвідношення конкретно-емпіричного сущого з поставленими цілями, з ідеалом, який проголошується в нормі закону. Без знання ступеня узгодженості сущого і належного і виникають між нормою і вчинком протиріч неможливо управляти правовими процесами, регулювати необхідне перетворення належного в суще.
По-третє, для теоретичного пізнання, насамперед у правотворчості, особливе значення має точність формулювань, однозначність тлумачення правових явищ, що досягається не методом проб і помилок, а твердою опорою на закони логіки.
По-четверте, при пізнанні правових явищ у сфері правозастосування часто доводиться мати справу з прагненням приховати правду, ускладнити пошук істини. Зрозуміло, що подолання цих перешкод вимагає методологічної та епістемологічної озброєності фахівця.

...
ПОДІЛИТИСЯ: