Що таке загробний світ?

Уявлення про те, що після смерті людина переселяється зі звичайного в інший світ, сходить до глибокої давнини. Вже в кам’яному столітті для поховання покійних відводилися спеціальні місця поблизу поселень людей. Там з часом утворювався справжній «місто мертвих», населення якого складали померлі родичі багатьох поколінь жителів даного поселення.
Проте з плином часу загробний світ перемістився набагато далі, в райони, недоступні для звичайної людини. Так, наприклад, ескімоси вважали, що померлі живуть десь за океаном. А стародавні тибетці вірили в те, що царство мертвих знаходиться на вершинах найвищих гір.
Але більшість народів вважало, що після смерті людина переселяється в темний підземний світ. Ось чому обряд поховання розглядався як важкий і небезпечну подорож, для якого померлого забезпечували всім необхідним: запасами їжі, зброєю, а іноді візком і конем або човном.
Звідси легко було прийти до висновку про те, що жителі того світу можуть час від часу з’являтися в світі людей, зазвичай залишаючись невидимими і даючи про себе знати лише тим, до кого вони добре ставляться.
З прийняттям християнства уявлення про єдиний потойбічному світі було замінено пеклом і раєм, причому в рай потрапляли праведники, а грішники перебували в пеклі. Це уявлення широко поширилося як у древній, так і в сучасній літературі. Італійський поет Данте в знаменитій «Божественної комедії» описує подорож свого героя по всьому загробному світу: спочатку він проходить через пекло, потім потрапляє в чистилище і, нарешті, виявляється в раю.
Герої роману російського письменника М. Булгакова «Майстер і Маргарита» здійснюють подорож зі світу людей у ​​вічний потойбічний світ.

Посилання на основну публікацію