Психологічні установки в історії філософії

В кінці XVIII – початку XIX ст. кантіанська концепція історії філософії розвивається під впливом психологізму. У роботах Германа Гесса, Карла Рейнольд та інших підкреслюється той факт, що історія філософії – сукупність змін, які зазнала наука про необхідні і загальнозначущих формах, правилах і принципах початкових можливостей людського духу.

Психологізм – методологічна установка в історії філософії – досяг свого завершення в обробленої Карлом кару системі філософських вчень. Історію філософії розуміли як систематичний генезис навчань, які відображали вічну тривогу людського духу, охопленого пошуками істини. Вічну тривогу людського духу можна науково розглядати тільки за умови взаємодії її з певною і незмінною нормативної ідеєю по аналогії з кантовской регулятивної ідеєю Розуму. На основі такої методології Карл Карус виділяє в розвитку філософії ряд типів філософських вчень: догматизм (емпіризм, раціоналізм, еклектизм); системи буття (реалізм, ідеалізм, синтетізм); системи причинності (детермінізм, індетермінізм); системи долі (фаталізм, сліпа необхідність); теологічні системи (супернатуралізмом, теїзм, атеїзм, деїзм); етичні системи (матеріальна і формальна етика). Така структура – з тими чи іншими змінами – стала основою для більш детальної класифікації навчань – критерієм відбору матеріалів, які належать безпосередньо філософії.

...
ПОДІЛИТИСЯ: