Поняття Бога у філософії та релігії

Головний зміст релігії становить віра в Бога (виняток становить буддизм). Однак Бог є не тільки предметом релігійної віри, а й філософської рефлексії. Саме філософія релігії прагне осягнути раціональний сенс ідеї Бога.
Але, що ж можна розуміти під Богом?
По суті Бог, як поняття, має кілька важливих смислових значень.
По-перше, Бог – це Над-розум, незбагненний раціонально. За словами Ф.М. Достоєвського, повадлівий (хитрий, лукавством) розум людський схильний приписувати Богові свої дуже обмежені поняття і уявлення. Але Бог вище всяких людських понять і уявлень. Ось чому смиренність є головною моральною і гносеологічної чеснотою християнства. І, навпаки, найбільше зло в житті і пізнанні – це гординя всезнайства.
По-друге, Бог – це Над-Благо або Абсолютна цінність, яку не можна сприймати моралістично. “Якщо Бог – любов, – писав чудовий англійський богослов К.С. Льюїс, – Він за самим визначенням не тільки доброта. Він завжди карав нас, але ніколи не зневажав. Господь сподобив нас великої і нестерпним честі: Він любить нас в найглибшому і трагічному сенсі цього слова “(Льюїс К.С. Страждання. М., 1991. С. 37). Божественна любов проявляється не стільки в тому, що Він дарує людині блага життя, але також і в тому, що Він посилає йому страждання, позбавлення, випробування, тяготи буття, іспитуя його віру і наставляючи на шлях істинний.
По-третє, Бог – це Вищий Суд. Тільки Він може остаточно визначити і зважити позитивний або негативний баланс людських помислів і діянь. Ось чому Христос закликає: “Не судіть, і не судимі будете, бо яким судом судите, таким будете судимі …” (Мф. 7, 1).
По-четверте, Бог – це Над-досконалість. Тільки Йому слід поклонятися, тільки на Нього покладати свої найзаповітніші сподівання. У Ф.М. Достоєвського є така фраза: “Якщо Христос не Істина, то я швидше залишуся з Христом, ніж з Істиною”. Сенс цього висловлювання полягає в тому, що історія знає багато навчань, що претендували бути Істиною, але в підсумку виявилося неправдивим утопіями, поневолює людину, тому що їх творці і творці були недосконалими, а то й зовсім хибними людьми. Тільки поклоняється абсолютного Досконалості є справді вільною істотою. “Господь є Дух, а де Дух Господній, там свобода» (2 Кор. 3, 17).
На раціоналізації ідеї Бога побудовані і основні філософські докази Його буття.
Історичні склалося кілька доказів такого роду.
1. Онтологічна. Вперше сформульовано в XI ст. Ансельмом Контерберійський. Суть цього доказу зводиться до наступного: Бог є всесовершенное істота, отже, йому повинен бути притаманний і атрибут існування. Не може ж всесовершенное істота не існувати. Спроби спростувати це доказ робили Фома Аквінський та І. Кант, і суть їх критики така: існування Бога виводиться з поняття про Нього, а не з Його самого.
2. Космологічне. Платон і Аристотель, вперше сформулювали це доказ, міркували так: все в світі має свою причину, отже, і він сам має Першопричину. Першопричина всього сущого і є Бог. І. Кант для критики цього доказу приводив ті ж аргументи, що і в першому випадку
3. Телеологічне. Воно будується на наявності у світі доцільності, яка пояснюється наявністю в світі премудрого Архітектора, який влаштував буття найвищою мірою розумно.
Як би не були вагомі наведені вище докази, всі вони мають загальний недолік: раціоналізацію ідеї або поняття Бога. Усяке ж поняття й ідея мертві в порівнянні з живим Богом, даному людині в акті віри.
У релігії Бог не осмислюється, як у філософії, а переживається в особливому досвіді.
Релігійний досвід включає в себе:
1. Одкровення – безпосереднє споглядання віруючим
трансцендентних сутностей. (Описано в главі по гносеології).
2 Релігійні переживання:
• Страх Божий – це глибоке почуття підконтрольності Вищому суті.
• Гріх – усвідомлення людиною своєї онтологічної ущербності, недосконалості і спрага його спокути.
• богооставленності – почуття абсолютної самотності у світі.
• Благоговіння – захват і радість буття, що поєднуються з почуттям вдячності Богові за все, що Він дає людині.
3. Релігійна практика включає в себе: сукупність обрядових дій і таїнства церкви;
• молитву – спілкування віруючого з Богом, ангелами і святими,
• піст – час покаяння і очищення віруючого від гріхів, що включає утримання від деяких видів їжі в особливі дні з метою духовного і фізичного очищення віруючого, таїнства, в християнстві (католицизм і православ’я) визнається 7 таїнств:
♦ хрещення
♦ миропомазання,
♦ сповідь,
♦ євхаристія (причастя),
♦ шлюб,
♦ рукоположення (священство),
♦ елеосвящение (соборування).
Саме в актах релігійного досвіду відбувається актуалізація віри і відчуття присутності живого особистого Бога.
Релігійний досвід різноманітний, оскільки існують різні релігійні системи та духовні традиції. Найбільше значення з них мають світові релігії: християнство, іслам і буддизм (у такій
послідовності ми їх даємо відповідно до кількісним складом віруючих, які належать до цих конфесій, їх становищем і роллю в російському суспільстві, історії та культурі нашої країни).

Посилання на основну публікацію