Ноосфера

У процесі функціонування суспільства здійснюється перехід до нового якісного утворення в біосфері – до ноосфери (грец. Noos – розум, розум).
Термін «ноосфера» був введений французьким ученим, філософом-ідеалістом Едуардом Лepya (1870-1954 рр.), Який займався математикою, палеонтологією і антропологією. Уявлення про ноосферу розвивав французький мислитель, геолог-палеонтолог, антрополог і теолог П. Тейяр де Шарден (1881-1955 рр.). Ноосфера у Т. Шардена ідеальна: це якась «оболонка» думки, вдягаються земну кулю, тому вихід її в космос він вважав неможливим.
Дефініція «ноосфери» була використана російським натуралістом, академіком, першим президентом Академії наук України (у складі СРСР) В.П. Вернадським (1863-1945 рр.). Його ідеї відіграли предметну роль у становленні наукової картини світу. Їм було розроблено вчення про біосферу та еволюції біосфери в ноосферу, в якій людський розум і людська діяльність на основі його, стають визначальним фактором розвитку суспільства і вдосконалення природи.
В. Вернадський поняття ноосфери наситив природничо змістом. Він зазначав, що логіка природознавства в своїх основах найтіснішим чином пов’язана з геологічною оболонкою, де проявляється розум людини, тобто глибоко і нерозривно пов’язана з біосферою. Ноосфера у нього – це не просто царство розуму, а історично закономірна ступінь розвитку біосфери. У своїй еволюції біосфера зазнає істотні перетворення і в XX ст. перетворюється на новий якісний стан – ноосферу. Вона створюється завдяки зростанню наукового знання і целеполагающей людської діяльності, що включає наукові досягнення.
У структурному плані в ноосферу представлені:
• люди;
• знаряддя праці (техніка);
• природа.
Головний елемент ноосфери – розумна людина, що взаємодіє з природним середовищем і усвідомлює результати цієї взаємодії. Екологічний фактор у розвитку суспільства тут проявляється через діяльність людини по пріродосохраненію, пріродовосстановленію, пріродосовершенствованію та запобігання негативного впливу на людину природних аномалій. Ноосфера поширюється і на космос, тому що в ньому людина теж почав активно здійснювати свою діяльність, яка поступово стає інституційної, системоутворюючою для його громадського життя. Суспільство, за Вернадським, знаходиться всередині ноосфери і розумно взаємодіє з природою, отже, предметно позначаються проблеми, пов’язані з іншими системними факторами розвитку суспільства, зокрема, з матеріальним виробництвом.

Посилання на основну публікацію